Унікальний для Північного Причорномор’я залізний шолом походить з багатого поховання воїна з-під Керчі. Залізні шоломи використовувалися у елліністичний час лише найбагатшими воїнами і полководцями. Зокрема, залізний шолом, за свідченням Плутарха, носив у бою Александр Македонський. Залізний шолом було знайдено у похованні його брата Філіппа ІІІ у Вергині, Греція. Шолом з Керчі належить до аттичного типу з дашком, або псевдоаттичного типу (застарілий термін – «фракійського типу»), які виготовлялися у Греції. Кримська знахідка є першим відомим науці залізним шоломом елліністичного часу (його відкрито у 1834 р.). Подібні шоломи знайдені на Мелосі, у Продромі, Потіданії, а на території Північного Причорномор’я – в Бубуєчі, Молдова. Висловлювалося припущення, що цей шолом міг належати найманцю на службі боспорських царів [14].

Опис: залізний шолом з гребенем, дашком, напотиличником і нащічниками, прикрашений срібними накладками, зі слідами позолоти і посріблення деяких деталей.

«Шолом був прикрашений срібними рельєфами: головою Афіни на передній стороні, масками Медузи по боках і зображеннями Скілли чи місцевої змієногої богині на нащічниках» [11]

«Розкішний залізний шолом, прикрашений срібними фігурами» [12]

«Знаменитий залізний шолом з невеликим гребенем і рухомими нащічниками мав срібні прикраси у вигляді голови Афіни над лобом, масок Медузи по боках і не зовсім зрозумілих зображень на нащічниках, – М. І. Ростовцев вбачав тут скіфів, що дуже сумнівно, Б. З. Рабинович – фігури Сцилли з факелами, а В. Д. Блаватський – зображення Сцилли або місцевої змієногої богині» [14]

«Викутий із заліза і прикрашений срібними рельєфними накладками, що зберегли сліди позолоти. Тулія складається з двох половин, з’єднаних по медіального гребеню. Масивний порожнистий гребінь обламаний ззаду приблизно на чверть довжини, всередині збереглися залишки деревини (клен)… Налобник і частково втрачений напотиличник є самостійними елементами, з’єднаними з тулією за допомогою залізних заклепок. Верхній край налобника утворює мисоподібний виступ, від якого по обидва боки розходяться, огинаючи тулію, профільовані валики, що закінчуються волютами. На фронтальній стороні тулії, під гребенем, розміщена срібна пластина з погрудним зображенням Афіни. У медальйонах, утворених на бічних сторонах тулії бортиками волют – срібні маски-горгонейони. Кріплення срібних накладок на основі механічне, золочення виконано методом плакування. Нащічники збереглися окремо від шолома; обидва з сильно обламаними краями, петлі втрачені. На обох нащічниках представлені крилаті міксантропічні фігури, які продовжуються від стегон драконячими хвостами, що звиваються в кільця. Деякі дослідники інтерпретують зображену на них істоту як Скіллу. Щодо інтерпретації атрибутів персонажа на нащічниках керченського шолома немає повної згоди. Так, С. Рейнак, приєднуючись до точки зору публікаторів шолома, трактував предмет в правій руці як факел, а підтримуваний на лівому плечі – як весло. Розміщення Скілли в декорації шолома є незвичним, але може бути мотивоване її належністю до ряду хтонічних прикордонних істот, таких, як, наприклад, фантастичні чудовиська, грифони або сфінкси, що передає їй апотропеїчну функцію. Образ до якоїсь міри відділяється від свого міфологічного прототипу і перетворюється в самодостатній апотропей, подібний до Медузи» [16]

«Шолом має еліптичну в основі тулію… напівсферичної, сплощеної з боків форми. …Шолом викутий з заліза і прикрашений срібними рельєфними накладками, що зберегли сліди позолоти. Тулія шолома складається з двох половин, з’єднаних по гребеню, стик на налобнику маскує срібна накладка. Залізо сильно кородоване, потилична частина тулії шолома і напотиличник виламані і збереглися в уламках. Особливо сильно постраждав лівий бік потиличної частини купола. …Масивний порожнистий гребінь обламаний ззаду приблизно на чверть довжини і пошкоджений спереду. Всередині збереглися залишки деревини листяної породи (клен). Дерев’яна вставка у гребені – технологічна деталь, що виконувала, вочевидь, функцію розпорки при зведенні обох половин тулії. …Серед уламків шолома виділяється доволі великий фрагмент потиличної частини з виступом, що переходить у напотиличник, на рівні якого збереглася частина гребеня. На підставі цього фрагменту можна зробити висновок, що ззаду гребінь плавно сходив нанівець на кордоні тулії, відміченому невеликим валиком 5–6 мм шириною. Гребінь утворений двома боковими площинами і спинкою, край якої загнутий на 2,5–3 мм на зовнішні стінки бічних граней; ширина спинки збільшується з 10 до 14 мм. …Нащічники збереглися окремо від шолома: обидва – з сильно обламаними краями, петлі втрачено. …Налобник і частково втрачений напотиличник являють собою самостійні елементи, з’єднані з тулією за допомогою залізних заклепок, які не помітно візуально через сильну корозію поверхні. Налобник з винесеним дашком складається з двох чи трьох деталей. Він оснащений по верхньому краю профільованим виступом, що утворює вздовж медіальної осі шолома мисоподібний виступ, і профільованими валиками, що розходяться по обидва боки, оминаючи тулію. Обидва валики завершуються по боках тулії волютами. …Сліди срібла на гребені дуже сильні; ймовірно, гребінь був посріблений. …В деяких місцях під мікроскопом чітко помітні закраїни тонкої золотої фольги. …Кріплення срібних накладок на основі – механічне, за допомогою залізних і бронзових заклепок-цвяшків» [17]  

Датування: середина – друга половина IV ст. до Р.Х. (Виноградов), друга половина – кінець IV ст. до Р.Х. (датування шолому: Алексинский, Трейстер), середина ІІІ ст. до Р.Х. (датування комплексу: Трейстер, Алексинский, Симоненко), середина – остання чверть ІІІ ст. до Р.Х. (датування шолому: Дедюлькин)

Розміри: висота – 220 мм, діаметр (з дашком) – 300 х 220 мм, внутрішній діаметр – 235 х 175 мм, товщина стінок купола – 1,2–1,5 мм, максимальна висота нащічника – 132 мм, довжина гребеня – 295 мм, висота гребеня: 16 мм у місці відламу ззаду,  33 мм у середній частині, 40 мм спереду; ширина виступу на лобовій частині купола – 40 мм; максимальна ширина дашка – 55 мм; висота краю купола під дашком – 10 мм

Місце знахідки: поховання біля Карантинного шосе, Керч, Крим. Розкопки А. Б. Ашика 1834 р.

Місце зберігання: Царськосельський арсенал, Новий Ермітаж, нині – Державний Ермітаж, інв. № П.1834.42

Публікація: Вино­гра­дов Ю. А. О погре­бе­нии вои­на у Каран­тин­но­го шос­се под Кер­чью // Stratum plus — Петер­бург­ский архео­ло­ги­че­ский вест­ник. – СПб.; Киши­нев, 1997. С. 73—81. Рис. 1, 1 и 1, 3; Алексинский Д. Античный железный шлем из погребения воина у Карантинного шоссе близ Керчи // Труды Государственного Эрмитажа. Т. XLI. Античный мир. Искусство и археология. – СПб.: Изд-во Государственного Эрмитажа, 2008. – С. 31–70; Дедюлькин А. Шлемы группы Мелос // Крым в эпоху эллинизма. Межкультурные процессы по данным новейших археологических исследований. Сборник научных трудов. – Симферополь: Тарпан, 2017. – С. 7–18, 268–278.

Література:

1. Седжер К. И. Ката­лог ред­ко­го, ста­рин­но­го и восточ­но­го ору­жия, хра­ня­ще­го­ся в Соб­ст­вен­ном Его Импе­ра­тор­ско­го Вели­че­ства Арсе­на­ле в Цар­ском Селе: В 2 ч. – СПб., 1840. – Ч. 1. – С. 140. № 405.

2. Спас­ский Г. И. Бос­фор Ким­ме­рий­ский с его древ­но­стя­ми и досто­па­мят­но­стя­ми. – М., 1846. – С. 132—134.

3. Gille F. Rockstuhl A. Musée de Tsarskoé Sélo ou collection d’armes de Sa Majesté l’Empereur de toutes Les Russies. – Saint Petersbourg; Carlsruhe, 1835–1853. – Pl. XXXI.

4. Древ­но­сти Бос­фо­ра Ким­ме­рий­ско­го: В 3 т. – СПб., 1854. – Т. I. С. LXII, CXLVIII, 191; Т. II. Табл. XXVIII, 1.

5. Жиль Ф. Музей Импе­ра­тор­ско­го Эрми­та­жа. – СПб., 1861. – С. 242–243. № 682a.

6. Baumeister A. Denkmäler des klassischen Altertums. Zur Erläuterung des Lebens der Griechen und Römer in Religion, Kunst und Sitte: 3 Bds. / Hrsg. von A. Baumeister. – München; Leipzig, 1889. Bd III. – S. 2036. Abb. 2214.

7. Antiquités du Bosphore Cimmérien. Par S. Reinach. – Paris, 1892. P. 77.

8. Lipperheide F. J. von. Antike Helme. – 1894. N 156.

9. Schröder B. Thrakische Helme // Jahrbuch des deutschen archäologischen Institut. – Berlin, 1912. Bd XXVII. – S. 317–344. Taf. 13, 4, 5.

10. Раби­но­вич Б. З. Шле­мы скиф­ско­го пери­о­да // Труды Отдела истории первобытной культуры Государственного Эрмитажа. – Т. 1. – Л., 1941. – С. 152—157.

11. Бла­ват­ский В. Д. Очер­ки воен­но­го дела в антич­ных государ­ствах Север­но­го При­чер­но­мо­рья. – М., 1954. – С. 83 –84. Рис. 37, 2.

12. Черненко Е. В. Скифский доспех. – К.: Наукова думка, 1968.

13. Waurick G. Untersuchungen zur historisierenden Rüstung in der römischen Kunst // Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums. Bd 30. – Mainz, 1983. – S. 267. N 8. Taf. 38, 9; S. 271.

14. Вино­гра­дов Ю. А. О погре­бе­нии вои­на у Каран­тин­но­го шос­се под Кер­чью // Stratum plus — Петер­бург­ский архео­ло­ги­че­ский вест­ник. – СПб.; Киши­нев, 1997. – С. 73—81. Рис. 1, 1 и 1, 3.

15. Mielczarek M. The Army of the Bosporan Kingdom, Studies on the History of the Ancient and Medieval Art of Warfare. – Łódź, 1999.

16. Александр Великий. Путь на Восток. Каталог выставки. – СПб.: Изд-во Государственного Эрмитажа, 2007.

17. Алексинский Д. Античный железный шлем из погребения воина у Карантинного шоссе близ Керчи // Труды Государственного Эрмитажа. Т. XLI. Античный мир. Искусство и археология. – СПб.: Изд-во Государственного Эрмитажа, 2008. – С. 31–70.

18. Трейстер М. Ю. О хронологии некоторых погребальных комплексов из раскопок Д. В. Карейши и А. Б. Ашика 1834–1835 гг. // Поль Дюбрюкс. Собрание сочинений: в 2 т. Т. I. Тексты. Сост. и отв. ред. И. В. Тункина. СПб., 2010. – С. 265–304, 589–630.

19. Симоненко А. В. Сарматские всадники Северного Причерноморья. Изд. 2-е, исправленное и дополненное. – К.: Видавець Олег Філюк, 2015.

20. Дедюлькин А. Шлемы группы Мелос // Крым в эпоху эллинизма. Межкультурные процессы по данным новейших археологических исследований. Сборник научных трудов. – Симферополь: Тарпан, 2017. – С. 7–18, 268–278.

До переліку