Однострої піхоти Галицької армії (завершення)

Максим Ющенко

Вояк Галицької армії в приписаному «Розпорядом»  однострої, весна–осінь 1919 р. На комірі петлиці – «зубчатки», на рукаві нашивка «відзнака боєвика» у вигляді складеної кутом догори синьо-жовтої стрічки

Вояк Галицької армії в приписаному «Розпорядом» однострої, весна–осінь 1919 р. На комірі петлиці – «зубчатки», на рукаві нашивка «відзнака боєвика» у вигляді складеної кутом догори синьо-жовтої стрічки

Початок див. тут

Така різноманітність одностроїв не означала, що в ЗУНР переймалися лише тим, аби  одягнути вояків, неважливо в що. Над питанням розробки нового однострою для Галицької армії робота йшла майже півроку і на засіданнях військового керівництва, коли представлялися проекти, полеміка щодо вигляду шапки, мундиру, кількості ґудзиків та бути погонам чи ні, досягала чималих градусів накалу. Нарешті, в квітні 1919 року було прийнято «Розпоряд», який в деталях регламентував вигляд нового однострою Галицької армії, знаки розрізнення та інші аспекти. Зокрема, для всього війська встановлювався єдиний головний убір «мазепинка» та характерні петлиці-зубчатки на комір мундиру та шинелі. Колір «зубчатки» позначав рід військ [1, ст. 31-38].

Але тотальний брак матерії і неспроможність організувати її купівлю та завезення з-за кордону унеможливили одягти Галицьку армію в єдиний однострій. Нові однострої шилися малими партіями лише коли вдавалося знайти більш-менш пристойний матеріал, та за приватними замовленнями старшин, тому навіть на фотографіях старшин «статутний» мундир фігурує нечасто. Рядові ж вояки продовжували доношувати переважно старі австрійські та російські однострої.

В ході Чортківської офензиви та наступних боїв проти поляків Галицька армія витратила останні запаси боєприпасів та була змушена остаточно залишити територію Галичини, в липні 1919 року перейшовши на східний берег Збруча на територію, контрольовану Дієвою армією УНР. Тут Галицька армія поступово переозброюється російськими гвинтівками системи Мосіна, які разом з боєприсами до них були в наявності у ДА УНР. Питання з одностроями тепер вирішувалися відповідно до можливостей, які мав уряд УНР, інтендантська служба ДА УНР та дозволяли місцеві сировинні ресурси. До Галицької армії невеликими партіями  передаються кашкети, гімнастерки, штани та взуття, організовується пошиття нових одностроїв [1, ст. 43].

УГА

Вояк Галицької армії, кінець літа – осінь 1919 р.
Одягнутий в новий однострій поширеного в ДА УНР зразка: мундир за мотивами «френча», на комірі петлиці – «зубчатки», кашкет «петлюрівка». Озброєний драгунською гвинтівкою системи Мосіна

Відповідно до реалій, поступово зникають «мазепинки» та старі австрійські кепі – з серпня 1919 року головним убором ГА офіційно стає кашкет «петлюрівка», який був створений за зразком англійського польового кашкету [1, ст. 44]. Причинами заміни стало, по перше, вже налагоджене в УНР виробництво кашкетів, по друге – популярність кашкету серед вояків та старшин ГА. Вочевидь, тут свою роль зіграло те, що в австро-угорській армії кашкетів такого крою не було, тому «ефект новизни» сприяв поширенню моди на них. Причому мода на кашкети почалася ще навесні 1919 року, коли ними почали обзаводитися старшини Галицької армії, незважаючи на протидію цьому командування.

Звичайно, офіційне введення кашкету замість «мазепинки» не означало, що вся армія одночасно одягла нові убори. Кашкети поширювалися поступово, по мірі постачання, тому «мазепинки» і старі австрійські кепі залишалися у чималої кількості вояків ще до зими 1919-20 років. Але оскільки шапка – та частина однострою, що найчастіше губиться (особливо в бою), тому поширення кашкетів проходило досить швидко і більша частина армії вже восени 1919 року ходила в них та кашкетах старого зразка російської армії.

На загал, в серпні та на початку осені 1919 року вояки ГА мали доволі строкатий вигляд – частина доношувала старі австрійські мундири та кепі, частина ходила в нових одностроях зразків ДА УНР, а інші були одягнута в однострої старої російської армії. При цьому така строкатість одностроїв бувала і в межах одного підрозділу.

Вояк Галицької армії,  кінець літа – осінь 1919 р. Одягнутий в однострій російського зразка: гімнастерка, кашкет, штани. На кашкеті на околиш надягнута біла полотняна стрічка, закріплена кокардою.  Через плече одягнута скатана шинель чи ковдра. Озброєний драгунською гвинтівкою системи Мосіна

Вояк Галицької армії, кінець літа – осінь 1919 р. Одягнутий в однострій російського зразка: гімнастерка, кашкет, штани. На кашкеті на околиш надягнута біла полотняна стрічка, закріплена кокардою.
Через плече одягнута скатана шинель чи ковдра. Озброєний драгунською гвинтівкою системи Мосіна

В перших же боях з’ясувалося, що більшовицькі вояки одягнуті так само – кашкети різних типів, гімнастерки, «френчі», через що нагальною проблемою стала швидка ідентифікація «свій-чужий».  Видумувати щось нове не стали, звернувшись до попереднього досвіду боїв з поляками – в серпні 1919 року на головні убори було наказано одягнути вже знайомі білі полотняні перепаски. Згодилася ця ідентифікаційна стрічка і у вересні, коли відкрився фронт і проти білогвардійців [1, ст. 46-49].

Протягом осені проблему різноманітності уніформи вирішити так і не вдалося в силу багатьох причин, тому в листопаді 1919 року вояки Галицької армії мали такий вигляд:

«Стан однострою стрільця представлявся в дуже лихому стані за малими виїмками. Стрільці носили шапки так звані «петлюрівки», тут і там було видно давні австрійські шапки, російські фуражки та вовняні кучми. Блюзки носили давні австрійські, гімнастерки або френчі. Як блюзки так і штани були різних кольорів. Стрільці носили австрійські і російські плащі,  кіннота куртки з кожухом. Багато носили в зимі новоодержані кожухи. Стрільці опоясувалися ременями, на яких тут і там виднів австрійський чи російський орел. Обуву носили різнорідну, звичайно чоботи або черевики з овивачами» [1, ст. 50].

На цьому історія розвитку бойових одностроїв в ГА фактично закінчилася, оскільки з активних ролей у Визвольних змаганнях Галицька армія зійшла, втративши ¾ особового складу восени-взимку 1919 року через епідемію тифу. Подальші події зими та весни 1920 року мало відобразилися на уніформі ГА, до моменту припинення її існування навесні 1920 року. А розвиток одностроїв Галицької армії в період перебування її вояків в таборах інтернованих в Чехословаччині – зовсім окрема історія.

піхота УГА

Вояк Галицької армії, кінець осені, зима 1919–1920 рр.
Одягнутий в австрійську шинель з петлицями «зубчатками» на комірі, на голові – кашкет «петлюрівка». Озброєний піхотною гвинтівкою системи Мосіна з одягнутим багнетом

Джерела:

  1. Чмир Микола, Пінак Євген, Музичук Сергій. Галицька армія. 1918–1920. – Рівне, 2008.
  2. Тинченко Ярослав. Чисельність галицьких і польських військ під час боротьби за Східну Галичину // Цитаделя: Львівський міліарний альманах. – 2009, частина 1.
  3. Злич Алекс. Час невиправданих сподівань:Київ і Варшава у трьох битвах за Львів // Цитаделя: Львівський міліарний альманах. – 2009, частина 2.

Див. також:

Стрілець піхоти Галицької армії. Травень–серпень 1919 р.

Стрілець Української Галицької армії. Літо–осінь 1919 р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *