Ніжин. Червень – серпень 1941. Події навколо Ніжина мовою документів.

Георгій Топільський

1. Ніжин. Червень – серпень 1941. Події навколо Ніжина мовою документів.

До 22 серпня 1941 Ніжин був в тилу Червоної Армії. На півночі фронт проходив в районі Гомеля, на сході наближався до Києва, на півдні йшов по Дніпру на підходах до Дніпропетровська і Запоріжжя, і далі, до Херсона і Чорного моря, залишаючи в тилу Одесу, що боронилась.

21 серпня  Гітлер видав наказ припинити наступ на Москву і почати наступ на півдні, щоб оточити війська РСЧА під Києвом.

У директиві зокрема говорилося:

2. На рідкість сприятлива оперативна обстановка, що склалася в результаті виходу наших військ на лінію Гомель, Почеп, повинна бути негайно використана для проведення операції суміжними флангами груп армій «Південь» і «Центр» по напрямам, що сходяться. Метою цієї операції має бути не тільки витіснення за Дніпро 5-ї російської армії частним наступом 6-ї армії, але й повне знищення противника, перш ніж його війська зуміють відійти на рубіж Десна – Конотоп – Сула. Тим самим військам групи армій «Південь» буде забезпечена можливість вийти в район на схід середньої течії Дніпра і своїм лівим флангом спільно з військами, що діють в центрі, продовжувати наступ у напрямку Ростов, Харків.

3. Від групи армій «Центр» потрібно, щоб вона, не рахуючись з планами подальших операцій, кинула на проведення вищезгаданої операції таку кількість сил, яке забезпечило б виконання завдання по знищенню 5-ї російської армії і в той же час дозволяло групі армій відбивати атаки противника на центральному напрямі на такому рубежі, оборона якого зажадала б мінімальної витрати сил.

На мапі німецького генштабу 22 серпня з’явилися стріли – напрямок удару у бік Конотопа та Ніжина.

Фрагмент мапи німецького Генштабу 22.08.41

Фрагмент мапи німецького Генштабу 22.08.41

Так на Південно-Західному фронті почалася Києво-Прилуцька оборонна операція – частина Київської стратегічної оборонної операції, або Першої Київської битви, за термінологією німецьких істориків.

Головкомом військ південно-західного напрямку з 10 липня 1941 був маршал Семен Михайлович Будьонний.

Командував Південно-західним фронтом генерал-полковник Михайло Петрович Кирпонос.

Михайло Петрович Кирпонос

Михайло Петрович Кирпонос

Довідка: Михайло Петрович Кирпонос народився 12 січня 1892, в містечку Веркіївка, Чернігівська губернія, Російська імперія, нині Ніжинський район, Чернігівська область.

В 1915 був покликаний в армію, брав участь в 1-ій світовій війні на румунському фронті. У жовтні 1917 вів серед солдатів агітацію за більшовизм. Обирався головою полкового комітету, членом дивізійного ревкому. Вступив в Червону Армію в 1918 році. З грудня 1918 року — командир батальйону, потім начальник штабу, помічник командира і командир 2-го Богунського полку. З червня 1919 року по травень 1920 року — помічник начальника Школи червоних старшин у Житомирі. У 1927 році закінчив Військову Академію імені М. В. Фрунзе, а після її закінчення був призначений начальником штабу 51-ої стрілецької дивізії, потім начальником і військовим комісаром Казанського військового училища. Брав участь у радянсько-фінській війні, командував 70-ою стрілецькою дивізією 7-ої армії, отримав звання Героя Радянського Союзу. З квітня 1940 року М. П. Кирпонос командир стрілецького корпусу, з червня — командувач військами Ленінградського військового округу.

З 22 лютого 1941 р – командувач Київським Особливим військовим округом, який з початку війни перетворений в Південно-Західний фронт.

20 вересня 1941, виходячи з оточення, загинув в урочищі Шумейкове, біля хутора Дрюківщина Лохвицького району Полтавської області і був похований на місці загибелі. У 1957 році його прах був перенесений до Парку Вічної Слави в Києві. У Чернігові та Києві встановлені пам’ятники Кирпоносу.

Завдати удару по позиціях Південно-Західного фронту з півночі на південь повинні були 2-а армія групи «Центр» Вейхса і 2-а танкова група Гудеріана. З 29 липня по 21 серпня 1941 її називали по імені командувача, танковою групою «Гудеріан» (Panzergruppe Guderian), пізніше – 2-ю танковою армією. Основний напрямок – на Конотоп і Ромни.

Максиміліан фон Вейхс

Максиміліан фон Вейхс

Довідка: Командувач 2-ї польової армією – генерал-полковник Максиміліан фон Вейхс (Maximilian Maria  Joseph Karl Gabriel Lamoral Reichsfreiherr von und zu Weichs an der Glon) народився 12 листопада 1881 року в Дессау.

В армії з 1900 року, учасник Першої світової війни. У 1930-х роках в рейхсвері на штабних роботах, командир кавалерійської, потім танкової дивізії. Брав участь у Польській, Французькій, Балканської військових операціях. З 1942 року командував групою армій «В», що наступала в напрямку Сталінграда. У березні 1945 р відправлений у резерв. 2 травня 1945 в Баварії узятий в полон американцями. Піддавався допитам в ході Нюрнберзького процесу, але не був засуджений. Помер  27 вересня 1954 року в Борнхаймі (Рейнланд), під Бонном.

 

Гейнц Вільгельм Гудеріан

Гейнц Вільгельм Гудеріан

Довідка: Командувач 2-ї танкової групою генерал-полковник Гейнц Вільгельм Гудеріан (Heinz Wilhelm Guderian) народився 17 червня 1888 року у місті Кульм, Польща. Теоретик і практик застосування танків. Мав прізвиська  «Гейнц-ураган» (Heinz Brausewind)  та  «Быстроходный Гейнц». (Schneller Heinz).

З 1901 по 1907 рік навчався в декількох військових школах, а потім і в Берлінській Військової Академії. Брав участь у Першій світовій війні. З 1938 року призначений командувачем танковими військами. Під час вторгнення до Польщі командував 19-м моторизованим корпусом. Брав участь у зустрічі німецьких і радянських військ у Бресті-над-Бугом. Широко застосовував тактику бліцкригу, мав репутацію норовливого командира. Учасник вторгнення у Францію. У червні-липні 1941 брав участь у взятті Мінська і Смоленська. У грудні 1941 року через розбіжності з командувачем, Гудеріан відправлений у резерв Головного командування. Гудеріан був узятий в полон американськими військами 10 травня 1945 в Тіролі. У Нюрнберзі виступав як свідок. У 1946 році Гудеріан був поміщений у в’язницю в Аллендорфі, а потім у Нойштадті. У червні 1948 був випущений на свободу. Помер 14 травня 1954 у містечку Швангау, Баварія.

22 червня 1941, за два місяця до цих подій у неділю, прямо з ранку, літаки Luftwaffe скинули перші бомби на Ніжин.

Старшина 47-го окремого стрілецького батальйону Н.А. Гужва згадує: « Ми служили в  Ніжині. Там знаходився спец об’єкт – по периметру кілометрів шість. Якщо б німці його бомбили, Ніжина б зараз не було. Може, думали, захопити його … Адже вокзал вони розбомбили. Вже в перший день війни в частині були втрати не від зустрічі з німцями, а від бомбардування.           …   А коли почалася війна, було багато диверсантів в тому ж Ніжині. Починається бомбардування, починають наведення – пускають зелені ракети. Пошлють роту прочісувати, але нікого не знайдуть.»

23 червня на станції Ніжин укомплектовано особовим складом (300 осіб) і відправлено до Ленінграда ПСМ-21 – похідну споряджувальну майстерню № 21. Вона складалася з 15 чотиривісних, т. зв. «Пульманівських» вагонів. Всі вагони були з’єднані між собою стрічковим транспортером. У перших з них знаходилося устаткування для оновлення вже відстріляних гільз, в інших виконувалася збірка і спорядження артилерійських снарядів.

На Ніжинському 63-му окружному складі боєприпасів з початку війни почалася цілодобова робота з приведення боєприпасів у, так званий, остаточно споряджений вид, та постачання їх в бойові частини Південного і Південно-Західного фронтів . У цей час на складі працювало до 4000 чоловік, у тому числі студенти Ніжинського педінституту та бібліотечної технікуму.

3 3 червня до 8 вересня у Ніжині перебував 57-й окремий зенітний артилерійський дивізіон протиповітряної оборони, сформований із зенітних підрозділів 47-го окремого стрілецького батальйону, який охороняв 63-й окружний склад боєприпасів. У дивізіон були призвані  військовозобов’язані запасу, в основному з Чернігівської області.

25 червня  над Ніжином був збитий перший літак. Льотчик встиг викинутися з парашутом і на допиті дивувався влучності зенітників. Командував дивізіоном капітан  Салімоненко, Андрій Пилипович.

Довідка: Салімоненко Андрій Пилипович народився в 1911 році, українець. У РККА з 1930 року, місце призову – Дніпропетровськ. З 1930 по 1933 рік навчався в Київській Артилерійській Школі. Після служби в Ніжині, воював у Горлівці, наприкінці вересня – у Маріуполі, у жовтні – у Таганрозі, в 1942 році у складі військ 56-ї армії обороняв, потім звільняв Краснодар. У 1942 році йому присвоєно звання майора, в грудні 1942 року переведений на посаду командира 1333 зенітно-артилерійського полку, яким командував до кінця війни. У відставку вийшов у чині генерал-майора.

У липні зросла ефективність ударів німецької авіації. Літаки Luftwaffe одночасно руйнують залізничний шлях, штучні споруди, зв’язок, водопостачання, рухомий склад.

Залізничні батальйони мусять швидко відновлювати зруйноване. 83-й батальйон забезпечував роботу головної ділянки Дарниця – Ніжин і лінію Бахмач – Конотоп – Хутір Михайлівський. 84-й батальйон – ділянку від Ніжина на Бахмач і Щорс.

7 липня  Кирпонос доповідає в Генштаб про стан механізованих корпусів фронту:

«В особистому складі за період боїв з 22.6.41 р. всі корпуси мають втрати близько 25-30%. …. Управління механізованих корпусів і танкових дивізій, корпусні та дивізійні частини, а також танкові полки танкових дивізій і всі тилові установи відвести в наступні райони:

8-й механізований корпус – Ніжин; 4-й механізований корпус – Прилуки; 22-й механізований корпус – Яготин; 15-й механізований корпус – Пирятин; 9-й механізований корпус – Ніжин; 19-й механізований корпус – Прилуки; 24 – й механізований корпус – Яготин.»

9 липня в 22.00 12-а танкова дивізія 8-го мех. корпусу перейшла і зосередилася для укомплектування в районі села Талалаївка поблизу Ніжина.

17 липня  Начальник автобронетанкового управління Південно-Західного фронту генерал-майор танкових військ Моргунов у довідці про стан Автобронетанкових військ повідомляє:

«Склади автобронетанкового майна в цій час дислоковані в наступних районах: № 304 – Дарниця, відвантажено до Курська 60 вагонів; № 376 формується при складі № 304 – направляється до Курська; № 1722 розвернувся на ст. Ромодан; № 1710 – Ніжин; № 1716 розгорнуто в районі Яготин; № 1517 – ст. Ігнатпіль; № 966 – Вінниця; № 1727 знаходиться в даний час на складі № 304, поповнюється майном.   ….

Висновки.

1. Всі механізовані корпуси на 17.7.41 р. є, як механізовані корпуси, небоєздатними через відсутність бойової матеріальної частини.»

Оскільки в Ніжині знаходився склад боєприпасів, небо над Ніжином охороняла авіація.  Поблизу Ніжина в цей час місцями базування авіа полків 14, 15, 16 авіа дивізій були Володькова Дівиця, Носівка, Веркіївка, Хибалівка, Мала Дівиця.  Надалі підрозділи часто перебазувалися з одного аеродрому на інший. Наприкінці літа в Ніжині з відремонтованих машин сформували 325-й полк важких бомбардувальників ТБ-3.

На 24 липня, ВВС Південно-Західного фронту мали у своєму складі 234 винищувача і 72 бомбардувальника

10 серпня Командувач Військово-повітряними силами Південно-Західного фронту доповідає, що за період з 27 червня «Винищувальна авіація прикривала наші війська і залізничні вузли Київ, Ніжин, Чернігів, Бахмач, Конотоп; залізничні мости і переправи через рр. Дніпро, Прип’ять, Десна …. Мотомеханізовані частини противника, що прорвалися по шосе Новоград-Волинський, Житомир, Київ і через Бердичів на Житомир, Київ, піддалися інтенсивним бомбардувальним і штурмовим діям нашої авіації, в результаті чого в період 9.7-14.7.41 р. було розсіяно і частково знищено до танкової дивізії противника в районі Житомир, Коростишів, Юров. Під безперервним впливом наших Військово-повітряних сил мотомеханізована колона противника звільнила шосе Житомир, Київ і пішла в ліси в районі Фастів, Брусилів, Юров, зазнавши великих втрат.»

18 серпня в Ніжин з фронту був відведений 92-й прикордонний загін. Начальник загону підполковник Тарутін Яків Йосипович. В Ніжині загін був реорганізований у полк, але поповнення не отримав і приступив до несення служби загородження на рубежі Ніжин – Монастирище. Серед майже 2000 затримань було викрито 2 шпигуна.

20 серпня, за наказом командувача Південно-Західним фронтом М. П. Кирпоноса 5-й армія під командуванням М. І. Потапова відійшла за річку Дніпро, організувавши оборону, по його лівому березі на рубежі Лоєв – Окуніново, одночасно прикриваючи Чернігів з півночі.

Михайло Іванович Потапов

Михайло Іванович Потапов

Довідка: Михайло Іванович Потапов народився 3 (16) жовтня 1902 року в селі Мочалово (зараз – Калузька область). Учасник Громадянської війни. У Червоній Армії з 1920 року. У 1936 році закінчує Військову академію механізації і моторизації РСЧА. У 1939 році брав участь у боях в районі річки Халхін-Гол (Монголія) на посаді заступника командувача 1-ї армійської групою Г. К. Жукова. З січня 1941 року – командувач 5-ою армією в званні генерал-майора танкових військ. У вересні 1941 року, виходячи з оточення, в останні години перед полоном бився врукопашну, але був важко поранений осколком снаряда і втратив свідомість. У німецькому полоні перебував до квітня 1945 року, тримався мужньо і з гідністю.

Після закінчення війни продовжив службу в лавах Радянської Армії. Сталін високо оцінив мужність, стійкість і відвагу М.І. Потапова, він був відновлений на військовій службі без будь-якої поразки в правах, продовжував зростання по службі. У 1958-1965 роках був першим заступником командувача військами Одеського військового округу. У 1961 році отримав звання генерал-полковника. Помер 26 січня 1965.

Після 20 серпня почалась  евакуація Ніжинського 63-го окружного складу боєприпасів  на станцію Бєляєво Воронезької області.

21 серпня Кирпонос видає Бойове розпорядження про перегрупування військ:

«1. 27 ск з 24.00 21.8.41 перейти в підпорядкування 37 армії.

2. У зв’язку з відходом 5 армії за р. Дніпро наказую: 27 ск (без 28 гсд) з настанням темряви 22.8 почати відхід за р. Дніпро. Відхід здійснювати вночі. При відході широко застосовувати загородження всіх видів ….

3. Командувачу 37 армією вивести до ранку 24.8.41 28 гсд в розташування КиУР. Змінивши всі вдб не пізніше ранку 25.8, зосередити їх на східному берзі  р. Дніпро ….

5. Кордон з 5 армією – Радомишль,  Дитятки, Кіпті, Ніжин.»

24 серпня в ніч на 25 серпня в Ніжині почалась евакуація госпіталів.

28 серпня на північній ділянці оборони 5-ї армії 2-а німецька армія почала наступ на Чернігів.

Продовження

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *