









































Артем Папакін

Під час Першої світової війни у складі російської армії були створені чисельні національні військові формування. Упродовж 1914–1917 рр. відбувалося формування чесько-словацьких, сербських, латиських, польських військових частин; після Лютневої революції 1917 р. розпочалося створення національних військових формувань з українців, молдаван, білорусів, литовців, естонців, представників кавказьких народів та мусульман. У 1917 р. у частинах російської армії посилюються різні мусульманські військові організації, що прагнули створити окремі військові частини з мусульман. 1–11 травня 1917 р. у Москві відбувся 1-й Всеросійський з’їзд військовиків-мусульман, на якому було утворено Всеросійське військове Шуро (раду), що прийняло рішення розпочати формування мусульманських військових частин. Їх вирішили формувати за подвійною ознакою – релігійною (виділяти воїнів-мусульман) та національною (виділяти військовослужбовців національностей, що традиційно сповідують іслам). Процес формування цих частин, що розпочався у вересні 1917 р., отримав назву «мусульманізації» та «татаризації» (утворення військових частин татар).