Книга про воєнне мистецтво готів. Кілька реплік дилетанта

Жданович О. Зі Скандинавії у Причорномор’я. Військове мистецтво готів на території України. – К., 2017.

Жданович О. Зі Скандинавії у Причорномор’я. Військове мистецтво готів на території України. – Київ: Темпора, 2017. – 96 с. – (Militaria Ucrainica).

У 2008 р. київське видавництво «Темпора» започаткувало видання науково-популярної військово-історичної серії «Militaria Ucrainica». За майже десять років у серії уже вийшло понад два десятки гарно оформлених книг. Це, разом з рядом інших видавничих та інтернетівських проектів, суттєво просунуло справу популяризації знань про військову історію України. У 2017 році серія поповнилась ще кількома виданнями, зокрема, книжкою про воєнне мистецтво готів.

Коли наш сучасник чує слово «гот», то, скоріше за все, згадує оригінальну молодіжну субкультуру, споріднену з рухом панків. Ще хтось згадає спрямовані у небо шпилі готичних соборів, вишукані заломи літер готичного шрифту і «темний» романтизм творів Едгара Алана По та інших представників готичної літератури. Але, напевно, далеко не кожному сьогодні відомо, що усі ці явища західної культури мають дуже мало спільного із готами – народом воїнів, внесок якого в скарбницю європейської і світової культури був унікальним. Коли у 1683 р. командувач переможної об’єднаної армії, король Речі Посполитої Ян ІІІ Собєський врятував Відень від турків, його прославляли як «готського Марса». На готський культурний спадок претендували шведські королі, австрійські цісарі та німецькі нацисти. Ще у наш час на стінах будинків на Канарських островах пишуть «Fuera godos!» («Геть, готи!»), маючи на увазі іспанців…

Але соціум готів встиг залишити глибокі сліди і у нашій історії: «споконвічно слов’янські» слова «дружина», «кіт», «буква», «виноград», «скло», «князь», «меч» і навіть «хліб» походять з готської мови [3; 8]. Цей надзвичайно цікавий народ, за переконанням більшості (хоча, далеко не всіх [див. напр.: 6]) істориків-спеціалістів був домінуючим на території сучасної України у ІІІ–ІV ст. після Різдва Христового і залишив після себе пам’ятки вельбарської та черняхівської археологічної культур [5; 9].

Автор книги «Зі Скандинавії у Причорномор’я. Військове мистецтво готів на території України» Олеся Жданович – кандидат історичних наук, спеціаліст з історії пізньоантичної та ранньосередньовічної доби, Візантійської імперії та її «варварської» периферії, на час виходу книги – докторант Київського національного університету імені Тараса Шевченка [1; 2].

Не володіючи ґрунтовними знаннями, не беруся критикувати текст О. Жданович. Тим більше, що видання – науково-популярне. Але, тим не менше, мені видається, що книжка суттєво втрачає на тому, що не оснащена посиланнями, або, хоча б, списком рекомендованої літератури. Це дивно, з огляду на те, що видавництво вже доволі давно має позитивний досвід гармонійного вписування таких посилань у науково-популярний формат [4].

Суттєво «витягує» книжку наявність значної кількості графічних реконструкцій (у тому числі – виконаних у кольорі) добре відомого в Україні та за її межами спеціаліста з графічної та матеріальної реконструкції військового костюма від античності до ХХ ст., автора багатьох статей та книжок на цю тематику Сергія Шаменкова [7]. Тому, задекларована на 2-й та 95-й сторінках його роль у виданні – «підбір ілюстрацій», видається не зовсім обґрунтованою. Відверто кажучи, без цих малюнків я особисто книжку просто не купив би. Не зрозуміло також, чому до малюнків-реконструкцій С. Шаменкова (переконаний – науково-вивірених) фактично не додано текстових легенд. Адже, такий досвід є загальноприйнятим у подібних виданнях і раніше практикувався «Темпорою» у проектах серії «Militaria Ucrainica».

Та, як кажуть, досконалості немає меж…

«Зі Скандинавії у Причорномор’я…», разом із книгами «Воїни Степів. Гуни на території України» тої ж Олесі Жданович (2017), «Перунові діти. Військова справа слов’ян на початку Середньовіччя» Євгена Синиці (2012) та «Відгомін карниксів: Військові традиції давніх кельтів на землях України, IV–I ст. до н.е.» Геннадія Казакевича (2008), вкладаються як пазли у «картину» мілітарної історії України Давнини та Раннього Середньовіччя від видавництва «Темпора» [10]. Але пробілів у цій картині, а, отже, – тем для нових видань, ще, ой, як багато: сармати з аланами, гети з даками, бастарни, венеди, вандали, гепіди, болгари, авари, хозари, мадяри, печеніги, руси і, звичайно ж, греки, римляни та візантійці… А потенційні автори майбутніх книг з цих тематик в Україні, здається, доволі добре підготовлені.

  1. Жданович Олеся Петрівна. [Електронний ресурс] // Ukrainian Association for Byzantine Studies. – Режим доступу: http://www.uabs.org.ua/uk/members/жданович-олеся-петрівна. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 14.12.2017.
  2. Жданович Олеся Петрівна. [Електронний ресурс] // Інститут історії України Національної академії наук України. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=HIST&P21DBN=HIST&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=hist_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=HIS=&S21STR=758. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 14.12.2017.
  3. Запозичені слова в українській мові. Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Запозичені_слова_в_українській_мові. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 14.12.2017.
  4. Казакевич Г. Відгомін карниксів: Військові традиції давніх кельтів на землях України, IV–I ст. до н.е. – К.: Темпора, 2008. – 112 с. – (Militaria Ucrainica).
  5. Магомедов Б.В. Вельбарська культура[Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А–В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – Київ: В-во «Наукова думка”, 2003. – 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Velbarska_k-ra. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 14.12.2017.
  6. Онищук Я. І. До проблеми етнокультурної приналежності пам’яток пізньоримського часу Волино-Подільського пограниччя // OIUM. – № 4. Черняхівська культура: до 120-річчя від дня народження В.П. Петрова / ІА НАН України, Ін-т істор. освіти НПУ ім. М.П. Драгоманова. – Київ, 2014. – С. 156–164.
  7. Серж Шаменков [Електронний ресурс] // Facebook. – Режим доступу: https://www.facebook.com/profile.php?id=100001369671575. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 14.12.2017.
  8. Синиця Є. «Країна Оюм»: готські племена зробили помітний внесок у культуру давньої України [Електронний ресурс] // Тиждень.ua. – Режим доступу: http://tyzhden.ua/History/44371. – Назва з екрана. – Дата публікації: 17.03.2012. – Дата перегляду: 14.12.2017.
  9. Синиця Є.В. Черняхівська культура [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во «Наукова думка», 2013. – 688 с.: Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Cherniakhivska_k_ra. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 14.12.2017.
  10. Темпора [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tempora.com.ua. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 14.12.2017.

Володимир Булишин, керівник Творчої лабораторії «На межі…», місто Броди

 

Див. також:

(Рецензія) Нефёдкин А. Победители легионов. Военное дело готов

(Рецензія) Банников А. В. Римская армия в IV столетии (от Константина до Феодосия)

(Рецензія) Ольговський С. Я. Володарі степу. Військова справа й озброєння скіфів VII ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *