Реконструкція римського вексиллуму

vexillum VEMI

Adamklissi. Tropaeum Traiani, metope # XLI. 108 AD.

Рис. 1. Вексилларії та імаґініфер (?) на метопі з Адамкліссі. Початок ІІ ст.

Велику роль в житті римської армії імператорського періоду грала військова символіка. Кожен легіон мав свого орла, зображення імператорів, фігуру тотемної тварини, знамена та бойові значки когорт, які служили для розрізнення частин на полі бою. Їх носили перед частинами під час походу, використовували при урочистостях та зберігали у спеціально відведеному місці під час стоянок. Вексиллум (vexillum) використовувався у римській армії з часів пізньої Республіки [3, p. 136]. У період Принципату служив бойовим прапором для кавалерійських підрозділів, для спеціальних формувань (наприклад, римських пожежників vigiles, загону ветеранів чи допоміжних військ auxilia), а також для військових загонів, виділених з різних частин – вексилляцій (vexillatio) [2, p. 114; 3, p. 136–137]. Саме вексилляціями, виділеними з різних легіонів та допоміжних військ були підрозділи, що протягом ІІ–ІІІ ст. від Р. Х. стояли у різних місцевостях Північного Причорномор’я (в сучасних Одеській, Миколаївській, Херсонській областях та Кримській АР України). Клуб військово-історичної реконструкції “Вексилляція римських військ Нижньої Мьозії”, що займається відтворенням побуту римських легіонерів початку ІІ ст., зробив реконструкцію вексиллуму – бойового прапора цього підрозділу.

Vexillum Rome 2 C AD

Рис. 2. Стела ІІ ст. з Риму

Інформацію про те, як виглядав вексиллум цього періоду, можна знайти головним чином у іконографії. Зображення цього прапора є на метопах монументу в Адамкліссі та часто зустрічається на спіральному фрізі колони Траяна у Римі. Відповідно до них, вексиллум складався з полотна, розміщеного на горизонтальному древку, яке в свою чергу перпендикулярно кріпилося до списа. На кінці списа був наконечник (його не завжди зображували на вексиллумі), а на кінцях горизонтальної перекладини могли кріпитися декоративні стрічки з прикрасами, вочевидь металевими.

Про конструкцію древка до вексиллуму відомо мало. Спосіб розміщення полотна (воно звішувалося перпендикулярно спереду древка) видно на стелі ІІ ст. з Риму (рис. 2). При реконструкції використано древко довжиною 2 м і поперечну перекладину довжиною 0,5 м.

Vexillum Egypt 3 C AD

Рис. 3. Вексиллум з Єгипту, ІІ–ІІІ ст.

Найголовніша складова реконструкції – сам прапор. Єдиний відомий на сьогодні артефакт римського вексиллуму походить з Єгипту. Він датується ІІ–ІІІ ст. і зберігається у Державному музеї образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна у Москві. При реконструкції було максимально враховано розміри, кольори та сюжет зображення артефакту. Від вексиллуму збереглося лише лляне полотно висотою 47 см і шириною 50 см. Відповідно до опису, зробленого М. Ростовцевим [4, p. 92], бокові краї вексиллуму з музею мають кромки, тому в реконструкції використано домоткане лляне полотно шириною 50 см.

 

Victoria Pompei AD 79

Рис. 4. Вікторія з Помпей, перед 79 р.

На багатьох зображеннях видно бахрому на нижньому краї полотна вексиллуму. Однак точних даних щодо того, як робилася бахрома, у нас немає (за М. Ростовцевим, “нижній край розпущений і має залишки бахроми”, однак деталей щодо бахроми не повідомляється [4, p. 92]), тому на реконструкції вона не представлена.

Колір римського вексиллуму, як відомо з ряду письмових джерел, був червоних відтінків (про це згадує Плутарх, Вегецій, Діон Кассій) [4, p. 94], Тацит пише про золотий колір на вексиллумі, і вексиллум алого кольору зображений на фресці у храмі Бела в Дура-Европосі [4, p. 95]. Єгипетська знахідка повністю підтверджує дані цих джерел – вексиллум пофарбований у червоне, і має фігури, нанесені золотою фарбою.

Victoria scabbard private collection

Рис. 5. Завершення піхв меча помпейського типу з зображенням Вікторії, приватна колекція

Важливим є питання зображення на прапорі. На вексиллумі з Єгипту, яке взято за зразок, центральною фігурою є богиня Вікторія з лавровим вінком та пальмовою гілкою, яка стоїть на глобусі. Фігура нанесена на лляну поверхню фарбою. У кожному кутку полотна намальовані золоті гаммадії (фігури у вигляді літери Г) з подвоєними кінцями – поширені у римській армії декоративні елементи.

За стилістикою зображеної фігури вона більш подібна до ІІІ ст. [4, p. 92], тому для реконструкції вексиллуму початку ІІ ст. використано більш близьку за хронологією фігуру Вікторії з Помпей (рис. 4). Подібна фігура міститься і на закінченні піхв до меча помпейського типу з приватної колекції (рис. 5) Остання тримає в руках ті ж предмети, що і Вікторія з єгипетського вексиллуму (вінок і пальмову гілку), а крім них має щит, як фігура з помпейської фрески.

Vexillum Bridge distance slab Legio II Augusta

Рис. 6. Вексиллум ІІ легіону Августа у Бріджнессі.

Як видно на римських рельєфах та відомо з античної літератури, крім зазначених елементів на вексиллумі міг міститися напис з назвою військової частини, до якої він належав. Вочевидь для того, щоб напис було видно здалеку, на вексиллумах великими літерами малювали не повні назви, а абревіатури (рис. 6). З території античного Херсонесу відомі керамічні клейма ІІ ст. з написом VEMI, які розшифровують як “Vexillatio Exercitus Moesiae Inferior” – “Вексилляція військ Нижньої Мьозії” [1, с. 75]. Відповідно, таке само скорочення назви гарнізону полісу і його околиць ми вважали за доцільне розмістити на реконструкції бойового прапору вексилляції.

 

Вексиллум “Вексилляції військ Нижньої Мьозії” виконав Сергій Шаменков. Матеріал – домотканий льон, темперні фарби.

Vexillum Moesiae Exercitus 2013

Вексиллум “Вексилляції військ Нижньої Мьозії”. Автор – Сергій Шаменков. Домотканий льон, темперні фарби. Фото автора

 

 

Література:

1. Зубарь В. М. Таврика и Римская империя. Римские войска и укрепления в Таврике. – К.: Стилос, 2004. – 232 с.

2. Bishop M. C., Coulston J. C. N. Roman military equipment from the Punic Wars to the fall of Rome. – Oxford: Oxbow books, 2009.

3. Breeze D. J. The flag of legion II Augusta on the Bridgeness distance slab // Proceedings of the Society of Antiquaries of Scotland. – 1989. – № 119. – P. 133–142.

4. Rostovtzeff M. Vexillum and Victory // The Journal of Roman Studies. – 1942. – Vol. 32, Part 1, 2. – P. 92–106.

17 коментарів до “Реконструкція римського вексиллуму

  1. Тарас Дишкант

    Гарне питання. Арріан “Тактика” 35,3 “Скіфські воєнні значки являють собою драконів, які розвіваються на жердинах відповідної довжини…” – ВДИ 1948, 1. А ось, що пишуть німціЙоханнес Ирмшер “Словарь античности” М. 1989р. С.112: “Около 100 при Траяне были введены знамена по парфянскому или дакийскому образцу в виде окраш. драконов из материи ( знаменосец назывался драконарием)… На С.193 є зображення даків із Траянової колони і один з- них тримає прапор-дракон.

    1. A_P Автор запису

      Ну так, такі прапори у даків і сарматів відомі. А де ж скіфи? У Арріана під “скіфами” явно слід розуміти сарматів.

  2. Тарас Дишкант

    Савромати-сармати раніше входили в Скіфську державу і місце їх проживання Північний Кавказ і приходячи на теперішні українські землі (землі справжньої Скіфії) вони тут не були чужими. В загальному це ще нерозроблене нашими істориками питання: куди поділися скіфи 3 ст. до н.е., а чи справді вони пропали, хто такі сармати, звідки взялися і куди пропали, чи називали себе “скіфи” – скіфами ???? Мені здається що зараз скіфологія і сарматологія все ще тримається на старих історіософічних схемах 100-200 літньої давності.

    1. A_P Автор запису

      По-перше, щодо “Скіфської держави”, то дослідники вважають, що скіфи перебували на протодержавному рівні розвитку суспільства, а щодо підлягання савроматів скіфам, то які джерела на це вказують (і за який період)? По-друге, сарматологія зараз набрала значно більше даних, ніж навіть 40 років тому, і тому хронологія розселення цього племені Скіфією уточнена у бік “помолодшення” на століття принаймні, слідкуйте за останніми працями, наприклад:
      Полин С. В. От Скифии к Сарматии. Киев, 1992. 200 с.: ил.
      Марченко И. И. Сираки Кубани. Краснодар, 1996. 337 с.: ил.
      Скрипкин А. С. Азиатская Сарматия. Саратов, 1990. 299 с.: ил.
      Скрипкин А. С. Азиатская Сарматия. Проблемы хронологии, периодизации и этнополитической истории: Науч. докл. д-ра ист. наук. М., 1992.
      Сергацков И. В. О конечной дате раннесарматской
      культуры // НАВ. Вып. 3. Волгоград, 2000. С. 113–122.
      Сергацков И. В. Проблема становления среднесарматской культуры // Раннесарматская и
      среднесарматская культуры: Проблемы соотношения. Волгоград, 2004. С. 37–58.
      Симоненко А. В. О периодизации сарматской культуры
      // Скифия и Боспор: Археологические материалы к конференции памяти академика М. И. Ростовцева (тез. докл.). Новочеркасск, 1989. С. 117–120.
      Симоненко А. В. Европейские аланы и аланы-
      танаиты в Северном Причерноморье // РА. 2001. № 4. С. 77–91.
      Симоненко А. В. Хронология и периодизация сарматских памятников Северного Причерноморья // Сарматские культуры Евразии: проблемы региональной хронологии. Краснодар, 2004. С. 134–173.

  3. Тарас Дишкант

    За моїми дослідженнями кордон Скіфії проходив по річці Аракс, а це як Ви знаєте Закавказзя. Скіфія і Персія провели дві війни: 529 і 519 рр. Геродот пише 4.57, що озеро Маєтідське відділяє царських скіфів від савроматів. Якщо у Скіфії були царі, які попали у документи сусідніх держав – то яке ж то протодердавне утворення ???Цей список літератури я не читав, але читав, проглядав подібні книги на подібні теми і там фактично чогось кардинально нового нічого немає, ключові питання скіфології досьогодні невирішені, адже критично Геродота непрочитано і нерозв*язано і нерозв*язано Клавдія Птолемея його “Географію”.У скіфів була сильна, броньована кавалерія, хіба їм так складно було придумати голову дракона на палиці із хвостом, як прапор..?

    1. A_P Автор запису

      Броньована кавалерія у скіфів?? Може, якісь знахідки, зображення, або описи такої “кавалерії” у Вас є? 🙂

    2. A_P Автор запису

      Проблема в тому, що скіфологи – не пан Тарас, щоб щось “придумувати”…

  4. Тарас Дишкант

    В узагальнюючій книзі Валерія Грицюка “Військо скіфів” Київ-Чернівці “Місто” 2009, С.75 сказано, що на території Скіфії в даний час відомо більше 400 знахідок цілих і пошкоджених зразків панцирів. А ось цитата із Арриана “Поход Александра” Санкт-Петербург 1993, С.82 :”…Воинов Александра пало больше, варвары подавляли своей чмслкнностью, а кроме того, и сами скифы и лошади их были тщательно защищены броней.”

    1. A_P Автор запису

      Вся біда в тому, що згадані панцирі – людські, і не знайдено жодного кінського обладунку – є лише кілька налобників для коня, що ажніяк не дозволяє говорити про “броньовану кавалерію”.

  5. Тарас Дишкант

    М.О.Машкін “Історія стародавнього Риму” 11951, с.315 є малюнки парфянських воїнів із Дура-Європос “Важкоозброєні кавалеристи були одягнені в кольчужний панцир (який закривав не тільки вершника, але й коня) і озброєні списами та мечами. Поряд з важкою ударною кіннотою набули….” Знову до Арріана “Історія Парфії” фраг.1: “Арріан говорить, що парфяни при єгипетському царі Сесострісі і скіфському Мандісі переселились із своєї країни Скіфії в займану нині область (Парфія)”.

    1. A_P Автор запису

      А до чого парфяни ІІІ ст. від Різдва Христового до скіфів? Дура-Европівські графіті всім відомі. Крім того, там і знахідки кінського обладунку (і то не одного) є, детальніше тут: http://comitium.ucrainarma.org/viewtopic.php?f=11&t=7 тТе, що у парфян була броньована кіннота (катафрактарії), доказів не вимагає. А ось те, що немає таких даних по скіфам, може не тільки свідчити про сам факт браку таких даних, але й натякати, що і не було у них нічого подібного. Хоч між ними і близько тисячі років, але все одно, візьміть порівняйте скіфські обладунки з обладунками парфянських катафрактаріїв – різниця, як то кажуть “на лицо”, і висновок про відмінності між тактикою скіфських і важкоозброєних парфянських вершників напрошується сам собою.

  6. Тарас Дишкант

    А цитата з того ж Арріана , вище наведена ? Але напевно скажете, що це не ті були скіфи???

    1. A_P Автор запису

      Я щось не прокоментував вище, чи щось у моїх коментарях Вам незрозуміло? 🙂

  7. Тарас Дишкант

    Арриан “Поход Александра” книга 3,13: “… скифы и лошади их были тщательно защищены броней.” Пане Артеме, оце мене і цікавить: що це були за скіфи і що за коні ?

Залишити відповідь до Тарас Дишкант Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *