Цитата:
Війна, що точилася на теренах Правого берега Дніпра починаючи з 1666 року, була одним із наслідків російсько-польської війни 1654–1667 років та прелюдією до польсько-турецької війни 1672–1676 років. Після походу Яна Казимира на Лівобережжя в 1663–1664 рр. та в результаті громадянської війни, викликаної бажанням впровадити в Речі Посполитій вибори короля vivent rege (за життя монарха) – війни, в якій королівська армія зазнала нищівної поразки під містечком Монтвами у 1665 р. від прибічників гетьмана Єжі Любомирського – аристократія Кримського ханства почала приходити до висновку, що нема сенсу зберігати союз з Річчю Посполитою. Цей союз було укладено внаслідок того, що Військо Запорізьке у 1654 р. перейшло «під руку царя московського». Допомогою кримських татар багато в чому пояснюється те, що Річ Посполита вистояла у здавалося б безнадійному становищі, заатакована одночасно Московським царством і козаками на сході й південному сході, Швецією і Бранденбургом-Прусією на півночі, Семигродом на південному заході. Татарська орда була вирішальною у розгромі семигородців князя Ракоці під Меджибожем у 1657 р. та московського війська під Любаром-Чудновом у 1660 р. Але коли з’явилася перспектива укладення мирної угоди між Річчю Посполитою і Москвою, кримська еліта постала перед можливістю припинення походів на терени України, що приносили багато здобичі й ясиру.
Частина 1
http://www.ucrainarma.org/novi-chasi/do ... -ch-1.htmlЧастина 2
http://www.ucrainarma.org/novi-chasi/do ... -ch-2.htmlЧастина 3
http://www.ucrainarma.org/novi-chasi/do ... -ch-3.html