Янкі проти кінноти Будьонного

Ігор Мельников

Пілоти 7-ї ескадрильї. Фото з архіву Ігоря Мельникова

Під час польсько-більшовицької війни 1920 року на боці Другої Речі Посполитої воювали американські пілоти. Один з них потім став засновником «Pan American Airways» і режисером фільму «Кінґ-Конґ».

Американці прагнуть воювати

У 1919 р. в Париж прибула польська військова місія на чолі з генералом Тадеушем Розвадовським. Він провів переговори з командувачем Американських експедиційних сил у Франції генералом Джоном Першінґом і отримав попередню згоду на участь американських добровольців у війні проти більшовиків. Однак проти цього, як не парадоксально, виступало керівництво Міністерства військових справ Польщі на чолі з генералом Казімєжем Соснковським. У Варшаві посилалися на фінансові труднощі у країні та психологічні особливості американських солдатів.

Американські льотчики. Фото з архіву Ігоря Мельникова

Поляки були не проти використати досвід американських військових пілотів. Капітан Меріен Купер, який перебував у Польщі в якості військового спостерігача, представив проект створення американської авіаескадрильї у складі Війська польського. Попри вік (у 1919 р. капітану Куперу було лише 25 років) американець був професійним військовиком. Він вже встиг взяти участь у бойових діях проти Панчо Вільї у Мексиці, а з 1917 р. воював проти німців у Європі у складі 20-го бомбардувального дивізіону. У вересні 1918 р. літак Купера був збитий. Він потрапив у німецький полон і був відпущений після завершення бойових дій.

Врешті, після розмови з військовим аташе США Гетрі Гоуландом і послом Польщі у США Казімєжем Любомирським у серпні 1919 р. в готелі «Рітц» в Парижі восьмеро американських пілотів підписали контракти про службу у Війську Польському. Це були: майор Седрік Фонт ле Рой, капітан Меріен Купер, поручник Джордж Ґроуфорд, поручник Едвард Корсі, поручник Карл Кларк, підпоручник Едвін Ноубл, поручник Кеннет Шрусбері і капітан-стостерігач Артур Келлі. Контракти передбачали, що американці отримають всі права і привілеї офіцерів польської армії.

У Польщі

10 вересня 1919 р. Міністерство військових справ Польщі погодилося на створення американської малої повітряної ескадрильї під командуванням майора Фонт ле Роя. Янкі діставалися місця нової дислокації таємно, власним коштом, щоб не привертати зайву увагу. Вже у жовтні до початкової групи приєдналися поручник Едмунд Пайк Ґрейвс та поручник Еліот Вільям Чесс, які прибули з Лондону.

Літаки 7-ї ескадрильї. Фото з архіву Ігоря Мельникова

14 жовтня 1919 р. американці були прийняті у Бельведері начальником польської держави Юзефом Пілсудським, а через три дні були відправлені до Львова, де увійшли до складу 7-ї авіаескадрильї під командуванням поручника Людоміла Райського, майбутнього командувача військової авіації Другої Речі Посполитої. Разом з американцями до повітряної ескадрильї входили і польські пілоти. Вже 18 жовтня Людоміл Райський передав повноваження командира майору Седріку Фонт ле Рою. Скоро бойова одиниця стала називатися «7-ю бойовою ескадрильєю імені Костюшка».

Нове командування розпочало тренувальні польоти. Основними літаками були «Альбатрос D III» і «Ансальдо А. 1 Балілла». Ескадрилья була поділена на дві ланки, однією з яких командував Едвард Корсі, а іншою Меріен Купер. Поручник Еліот Чес спроектував емблему ескадрильї, яка поєднувала американські і польські символи. У березні 1920 р. військовики ескадрильї були приєднані до наземних військових з’єднань. Так, американські пілоти опинилися у розпорядженні командування 6-ї піхотної армії Війська Польського.

Перші випробування

Емблема ескадрильї

У квітні 1920 р. літаки «сімки» почали здійснювати розвідувальні вилети на близькі і далекі (глибокі) дистанції. Головною метою розвідки було спостереження за залізничними шляхами і переміщенням великих радянських військових одиниць. Крім того, американці виконували функцію зв’язкових між штабом і фронтовими частинами. першою масштабною бойовою операцією для «костюшківців» було бомбардування залізничної станції Чуднів. Американці підлетіли до цілі досить низько. Більшовики їх помітили лише у останній момент, однак було вже пізно, і польські бомби влучили у ціль.

Під час боїв за Житомир американські пілоти поспішно атакували частини Червоної армії, які виходили з міста. 26 квітня «сімка» бомбила більшовиків у Бердичеві. В одному з боїв під час атаки на тронепоїзд був важко поранений підпоручник Ноубл, а поручник Кларк був поранений під час жорсткого приземлення.

В травні «костюшківці» були передислоковані у Білу Церкву, де перебували у розпорядженні командування 13-ї піхотної дивізії. 10 травня поручник Джордж Ґроуфорд в районі Черкас атакував групу радянських суден.

Літаки проти кавалерії

Американські пілоти в Києві. 1920 рік

Скоро розпочався радянський наступ. Частини Червоної армії підійшли до Білої Церкви, що змусило американців евакуюватися на захід. Військо Польське трималося з останніх сил, однак перевага була на боці червоних. У цій важкій для польських частин ситуації велику підтримку їм надавали американські пілоти.

 

В одному з донесень командувача 13-ї польської піхотної дивізії було записано: «Американці воюють як чорти. Нещодавно їх командир атакував більшовиків з тилу і вогнем кулеметів розсіяв. Без допомоги американських пілотів “червоні” давно б нас побили». Однак 5 червня 1920 р. червона кіннота Семена Будьонного прорвала польську оборону і змусила поляків відступати. 7-а ескадрилья імені Тадеуша Костюшка була вимушена передислокуватися у Житомир, а пізніше у Львів.

Американські льотчики у Львові. Фото з архіву Ігоря Мельникова

26 липня в районі Броди – Луцьк – Дубно був збитий літак капітана Меріена Купера. Сам пілот потрапив у радянський полон і був ув’язнений у таборі для військовополонених, де перебував 9 місяців. Там з ним зустрічався Ісак Бабель. Після невдалої спроби втечі американця направили на будівництво залізниці під Москву. Однак звідти він все ж зміг втекти і через Латвію і Литву дістався Польщі. Юзеф Пілсудський особисто прийняв втікача і нагородив його хрестом «Віртуті Мілітарі». Повернувшись до США, він став одним з засновників «Pan American Airways», а пізніше пов’язав своє життя з кіно і став режисером славетного «Кінґ-Конґа» (1933).

У жорстоких сутичках і бояї 7-а ескадрилья несла втрати. В районі Луцька був поранений Седрік Фонт ле Рой. 15 липня біля села Звірівці були збиті і загинули капітан Артур Келлі і спостерігач, поручник Станіслав Скажинський. Справа в тому, що більшовики пристосувалися до тактики ведення бою (на низьких висотах), якою користувалися американські пілоти. Будьоннівці заманили американців до спеціально підготовленої засади, де кулемети в упор розстріляли літаки.

Меріен Купер

В одну з таких засідок потрапив і сам Седрік Фонт ле Рой, однак він зумів посадити сильно пошкоджений літак на своєму аеродромі. У серпні 1920 р. склад 7-ї ескадрильї поповнили пілоти: поручник Айлс Мейтленд, поручник Джон Спікс і капітан Джон МакКеллам.

16 серпня 1920 р. кавалерії Будьонного вдалося знову прорвати польську оборону і підійти до Львова на відстань 40 км. Командир ескадрильї Седрік Фонт ле Рой прийняв рішення атакувати червоних одиночними літаками. Однак навіть така стратегія приносила свої плоди.

В одному з донесень Семен Будьонний писав, що «поляки використовують у боротьбі з кавалерією літаки. Наші війська через це несуть великі втрати». Під час боїв за Львів американці здійснили 190 бойових вильотів і скинули на позиції більшовиків біля 10 тон бомб. На початку вересня «костюшківці» атакували більшовицьку кавалерію під Грубешовом. Всього протягом 1920 року пілоти 7-ї ескадрильї імені Т. Костюшка виконали 402 бойові вильоти.

Пам’ятник загиблим американцям у Львові

Навесні 1921 р. у Львові відбулися урочисті проводи американців, які завершили свою службу у Війську Польському. Всі вони були нагороджені хрестами «Віртуті Мілітарі» і «Мужніх».

У Львові була створена братська могила американських пілотів, які загинули під час війни, на якій був побудований монумент. Пам’ятник пережив Другу світову війну, однак у 1971 р. разом з іншими польськими похованнями на «Цвинтарі оборонців Львова» був знищений радянською владою. Відновили пам’ятник лише в 2005 р.

Джерела: tut.bynovychas.by

 

Див. також: 

Білоруські військові формування в Україні. 1917–1920 рр.

Польські корпуси в Україні у 1917–1918 рр.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *