Карпатський вузол

Герби міжвоєнних Угорщини та Польщі

Герби міжвоєнних Угорщини та Польщі

Закарпаття у політиці міжвоєнної Польщі

Керівництво Другої Речі Посполитої, яка мала напружені стосунки з Чехословаччиною, тримало зв’язки з словацькими сепаратистами та угорським керівництвом, яке бажало залишити Словаччину під своїм контролем. Проявляла свої інтереси Польща і в справі Закарпаття (Підкарпатської Русі). Про необхідність встановлення польсько-угорського кордону, що мав пролягати по території Словаччини чи Закарпаття польська громадськість і політики говорили ще починаючи з 1919 року. Для реалізації цих планів у Польщі з 1919 р. таємно формувався Угорський легіон з трьох рот – угорської, словацької та русинської. Він повинен був діяти спільно зі збройними силами Угорщини проти Чехословаччини в разі виникнення війни між цими країнами. За польсько-чехословацьким договором від 6 листопада 1921 р. польська сторона зобов’язалася припинити підтримку словацьких сепаратистів та роззброїти легіон. Весь міжвоєнний період територіальні суперечки між Угорщиною та Чехословаччиною за Словаччину та Підкарпатську Русь залишалися головною причиною угорсько-чехословацької напруженості, що викликало продовження зацікавленості польських керівних кіл словацьким та закарпатським питаннями. Особливо це питання стало гострим у 1938 р. Про це детально можна прочитати у монографії Даріуша Домбровського “Польща і Закарпаття: 1938–1939” (Київ: Темпора, 2012), а також у статті Ігоря Мельникова, що пропонується увазі читачів Ucraina Inter Arma.

 

Ігор Мельников

У міжвоєнне двадцятиліття відносини між Чехословацькою республікою і Другою Річчю Посполитою були, м’яко кажучи, натягнутими. У 1920 році суперечка за територію Тєшинської Сілезії (польс. Śląsk Cieszyński, чес. Těšínské Slezsko, частина Сілезії з містом Тєшин/Цєшин, що до 1918 р. перебувала у складі Австро-Угорщини. – UcraInArma) між цими державами ледь не переросла у відкритий збройний конфлікт. Тоді ж були закладені основи для майбутніх протиріч і конфронтацій.

За рішенням конференції у Спа 28 липня 1920 р. «Śląsk Cieszyński» був розділений. Чехословаччина отримала більше 50 відсотків Тєшинської області, у якій переважало польське населення. Втім, це була не єдина територія, яка цікавила Варшаву. Увага генерального штабу Війська Польського також концентрувалася і на Закарпатській Русі.

Боротьба за «Русь»

Під час Першої Світової війни в Закарпатській Русі були популярні ідеї панславізму. У 1917 році на конгресі русофільських організацій, який проходив у Нью-Йорку, навіть звучали заклики про об’єднання Галичини, Буковини та Закарпатської Русі і приєднання цих територій до Росії.

Польська мапа розділеної Чехословаччини, опублікована у журналі 1938 року

Польська мапа розділеної Чехословаччини, опублікована у журналі 1938 року

Але про свої претензії на ці землі заявляли й українці. У листопаді 1918 року в місті Спиш (пізніше переїхала в Прєшов) була створена «Руська народна рада», яка стала першим урядом Закарпатської Русі. На початку 1919 року цей орган проголосив об’єднання Русі з Чехословаччиною. Республіканський уряд Угорщини спробував приєднати ці землі до своєї держави, але в 1919 році чехословацькі війська зайняли майже всю Русь. У місцевості Ясина була спроба підняти українське повстання, яке, втім, чехословацькі солдати швидко придушили.

На Паризькій мирній конференції ані угорцям, ані українцям, ані тим більше російським емігрантам не вдалося перешкодити Чехословаччині обґрунтувати її право на закарпатські території. Рада міністрів закордонних справ країн Антанти підтримала пропозиції Праги про автономію Русі у складі Чехословаччини. За Тріанонським мирним договором, укладеним 4 червня 1920 р., Будапешт відмовився від прав на Словаччину і Закарпатську Русь.

Саме з цього моменту починається співпраця Угорщини з Польщею на міжнародній арені. Найважливішим фактором, який об’єднав зовнішньополітичні погляди цих країн, був саме «чехословацький». Для поляків проблема Закарпатської Русі була пов’язана ще і з «українською проблемою» в самій Польщі, а також радянським впливом в цьому регіоні.

Військо Польське входить до Тєшинської Сілезії. 1938 р.

Військо Польське входить до Тєшинської Сілезії. 1938 р.

Керівництво Другої Речі Посполитої не без підстав вважало, що в майбутньому через Закарпатську Русь може бути встановлений радянсько-чехословацький «військовий коридор», спрямований проти Польщі. Тому у Варшаві «підтримували» право Угорщини на ці території. Угорці, в свою чергу, під час польсько-більшовицької війни, в подяку за лояльність поляків вислали їм кілька транспортів з озброєнням.

У міжвоєнний період Чехословаччина не наважилася дати закарпатським русинам широку автономію. У 1923 році губернатором Закарпатської Русі став русофіл Антоній Бескид. Однак його заступником був чех Антонін Розсипал, який володів фактичною владою. У 1927 році територія провінції була розділена на 12 повітів, на чолі яких стояли чиновники, надіслані з Праги. Чеська мова поступово витісняла русинську (русинами називали українців Австро-Угорщини, їх мова була діалектом української. – UcraInArma) зі шкіл і державних установ. Все це сприяло розвитку опозиційних настроїв у суспільстві цього не багатого, аграрного регіону.

Важке сусідство

У Варшаві Чехословаччину називали «штучною державою». Але і Прага не розглядала Другу Річ Посполиту як серйозного суперника, називаючи її «Балканами півночі». Все це не сприяло підписанню військового союзу цих держав проти Німеччини, що набиралася сил. Після нормалізації польсько-німецьких відносин Варшава почала тиснути на Прагу, заявляючи про нібито «важке» становище поляків у Тєшинській Сілезії.

Маршал Е. Ридз-Смігли у Тєшинській Сілезії. Польський агітаційний плакат

Маршал Е. Ридз-Смігли у Тєшинській Сілезії. Польський агітаційний плакат

У 1934–1935 роках на цій території склалася дуже напружена ситуація і чехословацька влада змушена була застосовувати репресії проти місцевих поляків. До того ж, Варшава звинувачувала Прагу в прорадянських настроях. З побоюванням поляки спостерігали і за зростанням проукраїнських настроїв у Закарпатській Русі.

У 1934 році до польської столиці з офіційним візитом прибув прем’єр-міністр Угорщини Дюла Ґембеш, який обговорив з Юзефом Пілсудським перспективи створення… спільної польсько-угорського кордону. Під час цього візиту політики говорили і про підтримку античехословацького руху в Закарпатській Русі. У лютому 1938 року на спільне полювання у Біловезькій пущі, яку організували на честь угорського регента Міклоша Хорті, крім усього іншого, польські та угорські політики говорили і про майбутню долю Чехословаччини.

«Лом» для чехів

22 вересня 1938 р. підготовлені польськими спецслужбами агенти почали диверсійну діяльність в Тешинской Сілезії. В результаті цього, за розрахунками польського Генштабу, мало розпочатися збройне повстання місцевих поляків, які проживали на даній території. 30 вересня Варшава направила до Праги ультиматум з вимогою повернути Польщі Заолжя.

Вже наступного дня Чехословаччина погодилася на це. Наступною була проблема Закарпатської Русі. Угорщина запропонувала Польщі спільну збройну окупацію цих територій, проте Варшава відмовилася. Разом з тим, вже 7 жовтня 1938 начальник Генерального штабу Війська Польського бригадний генерал Вацлав Стахєвіч підписав наказ про підготовку польських диверсійних загонів для діяльності на території Закарпатської Русі.

Одночасно на кордон з Румунією були перекинуті чотири батальйони Корпусу Охорони Прикордоння. 19 жовтня було видано наказ про підготовку до операції «Лом». За її організацію відповідав майор генерального штабу Фелікс Анкерштайн. У завдання польських диверсантів входило знищення дорожньої та залізничної інфраструктури, ліній зв’язку, дільниць чеської жандармерії та прикордонної охорони.

Документи Другого відділу Генштабу Війська польського, які збереглися в польських та російських архівах, допомагають скласти загальну картину цієї диверсійної війни. 22–23 жовтня 1938 р. поляки знищили лінії зв’язку на дорогах Перечин–Свалява, а також підірвали мости на шосе Нижні Верецьки і річці Латориця.

Польські танки входять до Тєшинської Сілезії. 1938 р.

Польські танки входять до Тєшинської Сілезії. 1938 р.

Через день 22 людини з боку Польщі перейшли кордон і попрямували до містечка Свалява з метою підірвати залізничне полотно. 25 жовтня поляки заклали вибухівку на шосе Крецкі–Довге. 29 жовтня диверсанти атакували будівлю лісової охорони в Сінірской Поляні. Через день цей же загін напав на патруль чеської поліції. 31 жовтня «гості з Польщі» знищили міст на шосе Крецки-Довге, при цьому було вбито 4 чеських жандарма і троє членів Організації українських націоналістів.

З початку листопада 1938 р. польські диверсанти стали діяти не тільки на кордоні, але і в глибині території Закарпатської Русі. За розпорядженням польського Генштабу було сформовано сім добре озброєних рот (близько 80 осіб). Причому передбачалося, що вони не будуть функціонувати автономно, а об’єднаються з угорськими диверсантами.

10 листопада поляки спробували знищити казарми чеських військ в Чорній Річці, але після короткого бою змушені були відступити. У цей же день диверсанти захопили в полон 19 чехословацьких жандармів і відвели їх на польську територію. Цей випадок викликав невдоволення з боку польського командування. «Треба було розібратися з ними на території Русі», – такою була резолюція одного з офіцерів Війська Польського.

Німеччина вступає у гру

Скоро до вирішення «руського» питання приєднався і Третій Райх, який через свою розвідку підтримував українські організації, що діяли на цих територіях. 2 листопада 1938 р. відбувся Перший віденський арбітраж, за яким Угорщині було передано частину Словаччини і Русі. Однак 20 листопада 1938 р. Німеччина та Італія заявили рішучий протест проти силового приєднання Закарпаття до угорської держави.

Під час підписання документів першого Віденського арбітражу

Під час підписання документів першого Віденського арбітражу

У німців були свої плани на ці території, тим більше, що Польща вже відмовилася від німецьких пропозицій про передачу Гданська Райху і Берлін не вважав Варшаву ймовірним союзником. Незабаром Друга Річ Посполита змушена була відмовитися від диверсій у Закарпатській Русі і 24 листопада операція «Лом» була завершена. Втім, деякі загони продовжували діяти на чехословацької території до кінця місяця.

Відповідно до звіту польського Генштабу (від 10 грудня 1938) за період з 20 жовтня по 10 листопада в Закарпатській Русі були знищені: 1 залізничний міст, 4 шосейних мости, 1 водний шлюз, 8 телеграфних ліній. При цьому вбито сім чеських жандармів і поліціантів і поранено п’ять. Втрати польської сторони склали: 4 вбитих і 7 поранених. З 10 по 30 листопада було проведено 37 диверсійних актів, при цьому вбито 14 і поранено 10 чеських поліціантів, жандармів і військових. Втрати польських диверсантів склали: 7 вбитих і 7 поранених. Операцію «Лом» у польських військових колах визнали провальною і погано підготовленою.

Новий ворог – українці?

Але на цьому польська активність у регіоні не закінчилася. Варшава не без підстав боялася сплеску в Закарпатській Русі проукраїнських настроїв. У зв’язку з цим у січні 1939 р. Польща повернулася до плану диверсійної діяльності в Закарпатті. Польські диверсанти повинні були знищувати комунікації, які пов’язували Русь зі Словаччиною та Румунією, і здійснювати напади на представників чеської адміністрації.

Проте пізніше Другий відділ Генштабу Війська Польського скоригував цей план, скерувавши його проти представників українських структур на Русі.

Польський плакат, присвячений спільному польсько-угорському кордонуЮ що проіснував півроку

Польський плакат, присвячений спільному польсько-угорському кордонуЮ що проіснував півроку

15 березня 1939 р. Третій Райх розпочав окупацію Чехії. Угорщина погодилася надавати Німеччині економічну підтримку, а у відповідь Берлін дозволив Будапешту окупувати Закарпатську Русь. 18 березня угорські війська зайняли цю територію.

Необхідність в операції «Лом» відпала. Спільний польсько-угорський кордон проіснував усього 6 місяців. У вересні 1939 року саме через цей коридор, як і через сусідню Румунію, буде евакуйовуватися розбите Військо Польське, державні структури Другої Речі Посполитої та біженці.

Більшість польських секретних документів, що мають відношення до операції «Лом» в 1939 році опиняться в руках нацистів, а потім, в 1945 році, стануть трофеєм радянських спеціальних служб. Що ж стосується долі Закарпатської Русі, то після Другої Світової війни її територія була розділена між СРСР, Польщею та Словаччиною.

Джерело: Историческая правда

 

Див. також: Спогади Віктора Воробця про бойовий похід на Закарпаття у 1919 році

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *