Архіви позначок: Русь

Таранний бій у середньовічній Русі (частина 2)

Володимир Гуцул

Іл. 5. Погоня. Фрагмент декорації срібного блюда. Русь чи Візантія, ХІІ ст. В. П. Даркевич, Светское искусство Византии. Произведения византийского художественного ремеса в Восточной Европе Х-ХІІІ века, Москва 1975, с. 49, 51, ил. 59, 63.

Початок

2. Буквально за інструкцією Усами ібн Мункиза тримає спис персонаж, зображений на срібній чаші ХІІ ст., знайденій у Чернігові (іл. 5). Незалежно від того, яким чином трактувати переслідування копійником кінного вершника – як віддзеркалення воєнних реалій чи алегорію протистояння християнських і східних культур – сюжет був живучим у мистецтві як Західної, так і Центрально-Східної Європи, оскільки без принципових змін з’явився і в «Манеському кодексі» [25], і в пам’ятці станкового живопису першої третини XVI ст. – «Битва під Оршею» [26].

Читати далі

Таранний бій у середньовічній Русі

Володимир Гуцул

Мініатюра Радзивілівського літопису

Стаття присвячена розгляду проблеми побутування таранного бою на території середньовічної Русі у контексті цивілізації середньовічного Заходу. На думку автора, таранний бій був не лише важливим бойовим тактичним засобом феодальної війни, але і серйозним культурним фактором, що визначав ідентифікацію і комунікацію в середовищі військових еліт середньовічної Європи.

Читати далі

Давньоруська кольчуга. 10 обладунків в Україні

Номер 5. Давньоруська кольчуга

Попередній

Кольчужне плетіння. Національний музей історії України

Хоча кольчугу винайшли, ймовірно, ще кельти у ІV столітті до Р.Х., справжня “доба кольчуги” настала у часи Середньовіччя. З Х по ХІІІ століття кольчуга була найбільш поширеним обладунком в Європі, в тому числі в Україні, а потім ще чотири сотні років продовжувала бути складовою інших видів захисту. Дружини руських князів були захищені саме кольчугами.

Кольчуга – це полотно, утворене поєднанням залізних кілець, де в кожне кільце вставляється чотири інші. Кільця нарізали з дроту, який ковалі виготовляли вручну. Кільця найчастіше були клепаними – обидва кінці скрученого колом шматка дроту розклепували, дірявили і вставляли в отвір залізну заклепку. Читати далі

Половецький нагрудник. 10 обладунків в Україні

Номер 6. Половецький нагрудник

Попередній

Половецька кам’яна статуя. Дніпропетровський національний історичний музей м. Д.І.Яворницького. За С. Плетньовою

Супротивники руських дружин ХІ–ХІІІ століть мали свої особливі обладунки. Половецькі кам’яні стели часто зображують на грудях воїнів два диски. Археологічні знахідки показали, що це був специфічний вид обладунку, який використовували кочовики – парний нагрудник. Через характерний вигляд його жартівливо називають “бронеліфчик”.

Такий нагрудник мав вигляд двох опуклих дисків (крім того, на спині міг бути третій диск), які кріпилися на системі ременів. Одні ремені тримали бляхи на плечах, інші проходили під пахвами і з’єднували диски між собою на грудях і на спині. Ще одні короткі ремінці часто вільно звисали знизу дисків. Зшивалася чи застібалася на пряжку ця конструкція на спині. Читати далі

Меч Ульфберт. 10 зразків славетної зброї в Україні

Номер 2. Меч “Ульфберт”

Попередній

Меч з клеймом “Ульфберт”. З сайту ancient-origins.net

Легендарний “каролінзький” меч був престижною зброєю видатних воїнів і полководців часів вікінгів (VIII–XI століття). Для того, щоб позначити якість найкращих мечів, майстер-коваль ставив на них своє ім’я – Ульфберт. З часом майстерня Ульфберта стала випускати десятки високоякісних мечів, і клеймо “ULFBERHT” стало чимось на зразок торгової марки. Майстерні з виготовлення таких мечів існували лише на Рейні, у імперії Каролінгів. Сталь для них імпортувалася з країн Сходу у злитках, які під високою температурою переробляли на клинки найкращої якості. Читати далі