Архіви позначок: Річ Посполита

Вадим Ададуров, «Наполеоніда» на Сході Європи

Ададуров В. «Наполеоніда» на Сході Європи: Уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку ХІХ століття; Вид. 2-ге, доповнене і перероблене. – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2018. – 624 с.

Рідко таке буває, що читаючи наукову монографію, смакуєш кожне слово, кожен вислів та речення. Саме такою виявилась праця Вадима Ададурова «Наполеоніда» на Сході Європи: Уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку ХІХ століття». Ще однією приємною несподіванкою виявилося вдале поєднання військової історії з іншим історичним напрямком, культурною історією (хоча, здавалось б, що їх складно поєднати).

Читати далі

Початок Північної війни і Україна, 1700–1706 рр.

Артем Папакін

“Україна – земля козаків”. Картуш з мапи України початку XVIII ст.

Події Великої Північної війни, а особливо участь у ній козаків, широко відомі в Україні. Як же не знати про війну, вирішальна битва якої сталася під Полтавою (1709), під час якої, до того ж, відбувся розкол українців – одні козаки були на боці Росії, а інші на чолі з гетьманом Іваном Мазепою воювали за шведського короля Карла ХІІ. Останніх, “мазепинців”, російська пропаганда на віки затаврувала як зрадників, а українська патріотична публіцистика зробила з них героїв, які, незважаючи на небезпеки, виступили на захисті незалежності Гетьманщини від Росії. Однак те, що Північна війна тривала на українських землях задовго до битви під Полтавою, є маловідомим фактом. Ба навіть стаття “Північна війна в Україні” у Вікіпедії визначає її хронологію як 1708–1713 роки! Насправді, хоча “російська кампанія” Карла ХІІ дійсно розпочалася у 1708 році, все почалося значно раніше… Читати далі

10 обладунків в Україні

Чим захищали своє тіло воїни, що тисячоліттями билися на території сучасної України? Чи носили рицарські обладунки воїни України? А що одягали на себе члени руської дружини? Чи були панцирі зручними? На ці питання відповідає рейтинг, який спеціально для сайту “Ucraina Inter Arma” підготував Артем Папакін 

Номер 1. Лускатий панцир скіфів і сарматів

Скіфський вершник у лускатому обладунку. Зображення на гребені з Солохи

Скіфи і сармати були кінними воїнами, які вели маневрений бій. Вони швидко переміщалися по полі бою, стріляли з лука, билися списами і мечами. Для цього їм потрібен був захист, який не сковував їх рухів – таким захистом став лускатий обладунок. До шкіряного жилету заклепками чи дротами прикріплювалися невеличкі залізні пластинки з заокругленими краями. Ряди таких пластинок утворювали суцільне металеве покриття, схоже на риб’ячу луску. За отвори у верхній частині луска внапуск рядами кріпилася до підкладки, а нижній край нависав над наступним рядом лусок. Таким чином між лусками не було щілин, куди могли влучити ворожі стріли. Читати далі

Бехтерець. 10 обладунків в Україні

Номер 9. Бехтерець

Попередній

Юшман, вигляд ззаду. XVI–XVII ст. Національний історико-культурний заповідник “Чигирин”

Коли європейці носили важкі панцирі, воїни Азії та сходу Європи захищали себе легшими обладунками. Тут наприкінці Середньовіччя виник оригінальний обладунок, що поєднував кольчужне плетіння зі сталевими пластинами. Пластинчасто-кільчастий обладунок був популярним з кінця XIV до XVIII століття в ісламських країнах Азії та Африки, серед татар, у Московії, Османській імперії та зрідка використовувався у Речі Посполитій. Він мав кілька різновидів. Читати далі

Гусарські лати. 10 обладунків в Україні

Номер 10. Гусарські лати

Попередній

Гусарський обладунок з колекції “Музею-Арсеналу” Львівського історичного музею

Класичні зображення “крилатих гусарів” показують вершника з довгим списом, крилом за спиною й у важкому обладунку, що захищає тіло до пояса. Проте перші гусари, що з’явилися наприкінці XV – на початку XVI століть на службі королів Польщі, Угорщини і імператора Священної Римської імперії, були легкою кіннотою. В цей час вони ще не носили обладунків, а воювали за допомогою списів і захищалися щитами-тарчами. Однак коли рицарська кіннота занепала, гусари зайняли її нішу. Наприкінці XVI – на початку XVII століття гусари вже носили шоломи і кольчуги з кірасами. Гусари були настільки захищені обладунком, що взагалі перестали користуватися щитами. Читати далі