Архів позначки: Греки

Праща. 10 зразків славетної зброї в Україні

Номер 8. Праща

Попередній

Антична праща. Сучасна реконструкція

Праща була дуже давнім винаходом. Перші пращі були палицями з мотузками, або шкіряними петлями, в яких снарядом служили камінці. Їх могли використовувати як на полюванні, так і на війні – показовим є приклад біблійного пастуха Давида, який пращею вбив воїна-велетня Голіафа. Проте вже в античності праща настільки вдосконалилася, що стала надзвичайно ефективною зброєю, і спеціальні загони пращників могли вирішувати хід битв. Продовжувати читання

Лекція “Римське минуле Одещини”

vemi215 березня 2016 р. в Одесі у приміщенні «Hub Гостиная» відбудеться лекція кандидата історичних наук, викладача Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артема Папакіна «Римське минуле Одещини».  Маловідомим фактом є те, що у ІІ–IV ст. південь України входив до складу Римської імперії. На землях Північного Причорномор’я (сучасний південь України) у античні часи греки заснували міста-колонії, що невдовзі перетворилися на окремі держави. Продовжувати читання

Військо скіфів. VII – IV ст. до Р.Х.

Скіфські воїни на золотому гребені з кургану Солоха.

Скіфські воїни на золотому гребені з кургану Солоха.

Поява скіфів у Північному Причорномор’ї

Наприкінці VIII–VII ст. до Р.Х.  у причорноморські степи переселяється племена, що витіснили кіммерійців на південь. Вони відомі під іменем «скіфів» – це був не стільки етнічний, скільки етнополітичний термін. З території Закавказзя у 70-х рр. VII ст. скіфи здійснювали військові набіги на Передню Азію, які припинилися після вбивства скіфських вождів мідійським царем Кіаксаром. З того часу скіфи закріпилися у степах Північного Причорномор’я, здійснюючи експансію в західному напрямку. Як вважають вчені, перенесення центру скіфського союзу до Нижнього Подніпров’я і степового Криму відбулося у середині – другій половині VI ст. до Р.Х., до цього часу основним місцем кочівок скіфів були терени Північного Кавказу і Прикубання. Після цього за територією на північ від північного узбережжя Чорного моря (Понту Евксинського) та Азовського моря (Меотіди) надовго закріпилася назва “Скіфія”. Археологічні пам’ятки, що пов’язують зі скіфською культурою, були поширені від степового Криму до Київщини та Сумщини і від Дунаю до Дону. Скіфи встановили тісні зв’язки з місцевими грецькими колоніями та навколишніми варварськими племенами, а також встановили контроль над торговими шляхами між античними полісами і Лісостепом. Продовжувати читання

Похід Дарія на Скіфів. VI ст. до Р.Х. Darius’ campaign against the Scythians 6th Century BC

Darius

Цар Дарій І на троні. Справа – солдати царської гвардії. Рельєф Персеполя. V ст. до Р. Х.

В останню чверть VI ст. до Р.Х. степи Північного Причорномор’я зазнали навали військ перського царя Дарія І Гістаспа з династії Ахеменідів (521–486). Про цей похід ми знаємо виключно зі свідчень Геродота та пізніших античних авторів, що переказували дані його праці. З метою поширити свій вплив на весь культурний світ, Дарій І, використавши як привід до початку війни зі скіфами їхні набіги столітньої давнини на Мідію, вирішує підкорити Скіфію. Приблизно у 514 р. до Р.Х. його армія на чолі з самим царем, що за значно завищеними даними Геродота налічувала неймовірну на той час кількість – 700 тис. чол., пройшовши всю Малу Азію, переправилась через Фракійський Боспор. Продовжувати читання

Македонський воїн. Північне Причорномор’я, 330-ті рр. до Р.Х.

У 331–330 рр. до Р.Х., під час походу армії Олександра Македонського до Азії, намісник царя у Фракії Зопіріон направив свої війська у скіфські степи. Дійшовши до Ольвії, македонська армія обложила місто, однак на допомогу ольвіополітам прийшли скіфи. Вони розбили македонян у битві, і Зопіріон повернув назад у Фракію, однак при переправі через Дунай македонське військо разом з самим Зопіріоном було знищене гетами. Основною наступальною зброєю піхоти була сарісса. Для ближнього бою піхотинці застосовували дволезові ксіфоси (на малюнку) та однолезові махайри. Найчастіше піхотинці використовували шоломи з загнутим наперед за зразком фракійського ковпака верхом, з дашком, напотиличником та рухомими нащічниками, що інколи закривали велику частину обличчя (шолом з Оленешть, Історичний музей Молдови, Кишинів; нащічники гіпотетичні, відтворені за синхронними шоломами цього типу). Звичним типом македонського обладунку був ліноторакс з наплічниками та птеригами (за зображенням на “саркофазі амазонок” з Тарквінії, Археологічний музей у Флоренції). Ноги воїна прикривали поножі – кнеміди, які в цей період могли примотуватися до ніг стрічками. Піхотні круглі щити мали кріплення для ліктя і долоні і являли собою полегшений і зменшений у розмірі варіант щита гопліта.

© Артем Папакін 2009