Архіви позначок: Турки

Презентація видання «Людина війни»

В неділю, 26 травня 2019 р. о 12-00 в рамках «Книжкового арсеналу» відбудеться презентація книжки Сергія Шаменкова «Людина війни на території України від енеоліту до сьогодення». Книжка історика одягу, реконструктора матеріальної культури різних епох, художника і скульптора Сергія Шаменкова розповідає і показує, як виглядали люди війни – воїни, що від давнини до сьогодення перебували, несли службу і воювали на сучасній території України. Багато ілюстроване видання містить художні реконструкції вигляду воїнів, засновані на джерелах і новітніх працях науковців, які вивчають матеріальний світ давніх епох. Вони розповідають, як виглядав воїн, який одяг він носив і чим був озброєний. У виданні опубліковані реконструкції вояків мідно-кам’яної, бронзової та залізної доби, воїнів античних держав Північного Причорномор’я і кочових вершників українських степів, давніх германців і слов’ян, давньоруських дружинників і рицарів Великого князівства Литовського, кримських татар і турків-осман, вояків Речі Посполитої й українських козаків, солдатів імператорських армій і українських збройних формувань ХХ ст., а також воїнів, які зараз захищають Україну від зовнішньої агресії. Видання містить більше 300 кольорових художніх реконструкцій, створених Сергієм Шаменковим на підставі зображувальних і письмових джерел.

Читати далі

Бехтерець. 10 обладунків в Україні

Номер 9. Бехтерець

Попередній

Юшман, вигляд ззаду. XVI–XVII ст. Національний історико-культурний заповідник “Чигирин”

Коли європейці носили важкі панцирі, воїни Азії та сходу Європи захищали себе легшими обладунками. Тут наприкінці Середньовіччя виник оригінальний обладунок, що поєднував кольчужне плетіння зі сталевими пластинами. Пластинчасто-кільчастий обладунок був популярним з кінця XIV до XVIII століття в ісламських країнах Азії та Африки, серед татар, у Московії, Османській імперії та зрідка використовувався у Речі Посполитій. Він мав кілька різновидів. Читати далі

Маршрути Чигиринських походів османської армії 1677 і 1678 років

Дмитро Вортман, Тетяна Гедзь 

При висвітленні подій Чигиринських походів 1677–1678 рр. історики аналізують насамперед сам перебіг облоги Чигирина. Приділяється увага політичній ситуації, військовій тактиці, озброєнню обох сторін. Звичайно, поразка османської армії у першому поході і падіння Чигирина у результаті другого мають багато тісно переплетених причин: політичних, військових і просто людських. Однією з цих причин є географічна – вибір шляхів, якими османська армія йшла до Чигирина під час обох походів. Цій обставині не приділялось належної уваги. Але до нашого часу дійшли історичні документи, які дозволяють приблизно відтворити географічний аспект руху османської армії. Читати далі

Корпус яничар. 10 легендарних військових загонів

Номер 7. Корпус яничар

Попередній

Яничар. Гравюра XVI ст.

“Преторіанці” турецьких султанів знамениті не лише своїми бойовими якостями, а й способом комплектації. Тривалий час корпус яничар формували з захоплених у полон та забраних за податком “девширме” дітей християн, вихованих у дусі ісламського фанатизму. У 1475 році турецька армія десантується у Криму, знищивши генуезькі колонії та князівство Феодоро, а в 1484 році турки захопили молдавські фортеці Четатя-Албе (сучасний Білгород-Дністровський) та Кілію. У залежність від султана потрапляє Трансильванське князівство, що володіло частиною Закарпаття, Молдавія, яка тримала Буковину, та Кримський ханат, який контролював степи Півдня України і Криму. Після Бучацького договору (1672) Туреччина до кінця століття заволоділа Поділлям. У багатьох містах розміщувалися турецькі гарнізони. Читати далі

Військова справа Молдавського князівства XIV–XVII ст.

mdМалозаселені землі межиріччя Дністра і Прута, а також Прута і Сірета, де здавна прокочувалися хвилі міграцій германців, слов’ян та кочовиків, довгий час стояли осторонь державотворчих процесів. Як і на сусідніх територіях, після монголо-татарської навали тут панувала Золота Орда. Проте у XIV ст. Орда, а також Угорщина, що почала зазіхати на цей регіон, переживають не найкращі часи. В результаті у 1359 р. воєводі Богдану вдалося утворити власну самостійну державу у басейні річки Молдова. У тогочасних джерелах країну, де правив Богдан, називали по-різному: Пониззя, Русо-Влахія, Молдо-Славія, Богданія; з кінця XIV ст. за регіоном закріпилася назва Земля (Країна) Молдавська.

Вже за правління Богдана до складу Молдавії входить Шипинська земля – правобережжя Дністра з містами Шипинці, Хмелів і Хотин (сучасна Чернівецька область). Читати далі