Архів позначки: Крим

Ліноторакс. 10 обладунків в Україні

Номер 2. Ліноторакс

Попередній

Воїн у лінотораксі. Одеський археологічний музей

На Півдні України, починаючи з VII століття до Р.Х. грецькі колоністи почали засновувати власні торгові поселення і поліси. У Тіру, Ольвію, Херсонес, Феодосію, Пантікапей та ін. міста Північного Причорномор’я греки перенесли свою військову організацію і озброєння. Елліни були перш за все піхотинцями, основу полісних армій складали важкоозброєні гопліти, вишикувані у фаланги – тісний стрій у кілька шеренг. Вони мали на озброєнні списи і мечі, а для захисту користувалися круглими щитами, шоломами і панцирами.

У віддалених від Греції та не так багатих причорноморських полісах металеві кіраси були рідкістю. Більшість місцевих грецьких воїнів носила або лускаті скіфські панцирі, або ліноторакси. Слово “ліноторакс” перекладається з грецької як “лляний обладунок” – він дійсно виготовлявся з льону! Продовжувати читання

Лоріка сегментата. 10 обладунків в Україні

Номер 3. Лоріка сегментата

Попередній

“Лоріка сегментата” типу Корбрідж (І–ІІ століття). Сучасна реконструкція. Фото клуб “VEMI – Вексиляція військ Нижньої Мезії”

Пластинчаста лоріка була найкращим обладунком, який виник у могутньому Римі. Успіх римських воїнів на полі бою частково пояснюється досконалим захистом, який давала “лоріка сегментата”. Зображення “сегментати” чітко асоціювалося з образом римського легіонера вже в часи імперії, а завдяки кіно і військово-історичній реконструкції – також у наш час. Винайшли “лоріку сегментату” ще за правління Августа, якого вважають першим імператором, і використовували до ІІІ століття від Р.Х. Такий обладунок носили римські легіонери, що воювали та несли службу в містах сучасного Півдня України – Тірі, Ольвії, Херсонесі. Деталі від обладунку “лоріка сегментата” знайдені археологами, зокрема, у Криму. Продовжувати читання

Тюркський ламелляр. 10 обладунків в Україні

Номер 4. Тюркський ламелляр

Попередній

Знатний тюркський воїн. VI ст. Малюнок автора

Ламеллярний обладунок – це панцир, складений з подібних  між собою пластин, з’єднаних ремінцями. Його конструкція відома ще з Месопотамії та Єгипту бронзового віку. Тоді ламеллярний панцир був подібним до лускатого, але його луски кріпилися не до основи, а лише одна до одної. “Друге народження” ламелляру відбулося у ранньому Середньовіччі, коли обладунки робили з заліза. В Україні такий панцир був популярним у середовищі кочовиків причорноморських степів – аварів та тюрків. Ламелляри кочовиків України ведуть свій початок від далекосхідних зразків. З аварами такі обладунки поширилися до Західної Європи.

Чудовий зразок тюркського ламеллярного обладунку VI століття було знайдено у Керчі. Продовжувати читання

Маршрути Чигиринських походів османської армії 1677 і 1678 років

Дмитро Вортман, Тетяна Гедзь 

При висвітленні подій Чигиринських походів 1677–1678 рр. історики аналізують насамперед сам перебіг облоги Чигирина. Приділяється увага політичній ситуації, військовій тактиці, озброєнню обох сторін. Звичайно, поразка османської армії у першому поході і падіння Чигирина у результаті другого мають багато тісно переплетених причин: політичних, військових і просто людських. Однією з цих причин є географічна – вибір шляхів, якими османська армія йшла до Чигирина під час обох походів. Цій обставині не приділялось належної уваги. Але до нашого часу дійшли історичні документи, які дозволяють приблизно відтворити географічний аспект руху османської армії. Продовжувати читання

Корпус яничар. 10 легендарних військових загонів

Номер 7. Корпус яничар

Попередній

Яничар. Гравюра XVI ст.

“Преторіанці” турецьких султанів знамениті не лише своїми бойовими якостями, а й способом комплектації. Тривалий час корпус яничар формували з захоплених у полон та забраних за податком “девширме” дітей християн, вихованих у дусі ісламського фанатизму. У 1475 році турецька армія десантується у Криму, знищивши генуезькі колонії та князівство Феодоро, а в 1484 році турки захопили молдавські фортеці Четатя-Албе (сучасний Білгород-Дністровський) та Кілію. У залежність від султана потрапляє Трансильванське князівство, що володіло частиною Закарпаття, Молдавія, яка тримала Буковину, та Кримський ханат, який контролював степи Півдня України і Криму. Після Бучацького договору (1672) Туреччина до кінця століття заволоділа Поділлям. У багатьох містах розміщувалися турецькі гарнізони. Продовжувати читання