Толочко А. Очерки начальной руси

TolochkoДеякі думки щодо імпорту озброєння до Східної Європи Х ст.

Нещодавно у київському видавництві “Laurus” вийшла друком книжка відомого вітчизняного медієвіста Олексія Толочка [1]. Навіть до своєї появи праця викликала ряд неоднозначних оцінок, пов’язаних з певною сенсаційністю висновків щодо початкової історії руських земель, що звично реконструюється істориками за “Повістю врем’яних літ”. О. Толочко дійшов висновку про легендарність і невідповідність дійсності більшості поданих у цьому творі відомостей про події ІХ–Х ст., які до цього часу сприймаються істориками з довірою. І хоча дана книжка не присвячена спеціально військовій справі чи історії озброєння цього періоду, авторська реконструкція подій ІХ–Х ст. має неабияке значення для розуміння багатьох питань української військової історії, зокрема питання імпорту озброєння.

Відкинувши літописні дані, за археологічними та іноземними письмовими джерелами О. Толочко наводить власний погляд на події історію появи у Східній Європі скандинавських торговців, відомих джерелам під назвою “русь”. Поява вихідців зі Скандинавії у регіоні достеменно зафіксована археологами у середині VIII ст., коли виникає поселення у Старій Ладозі, у наступне століття речі скандинавського походження стрімко поширюються регіоном. Скандинави встановлюють торгові зв’язки з Хазарським каганатом, що контролював Північний Кавказ, Приазов’я і Поволжя, а також торгівлю уздовж Волги. Саме цим річковим шляхом вони здійснюють торгівлю хутром і рабами, вивозячи до Скандинавії срібну арабську монету*. Інколи цим же шляхом відбуваються і військові походи скандинавів на підконтрольні каганату землі (зокрема, так сталося у 913 або 914 році).

У 870–880-х рр. через “першу срібну кризу” монета з Близького Сходу перестала поступати на північ, і скандинави почали шукати нові торгові шляхи. Цей час співпадає з заснуванням нового торгового центру на Дніпрі – Києва та пожвавленням торгівлі (а інколи і грабіжницьких походів) у напрямку Візантії. У Х ст. основним заняттям русі на Дніпрі був збір у зимовий період з союзних слов’янських земель “полюддя” – товарів для торгівлі з Візантією, серед яких головними О. Толочко називає рабів – і транспортування їх у літній період річковим шляхом через Чорне море до Константинополя. Тут товари обмінювали на шовк, частина якого внаслідок наступного обміну осідала у слов’янських правителів, а частина обмінювалася скандинавами на арабське срібло.

За версією О. Толочка, під час “другої срібної кризи” другої половини 950-х рр. почала занепадати далека торгівля скандинавів Східної Європи. Це, зокрема, позначилося на пожвавленні військової активності русі: у 968 р. очільник київської русі Святослав напав на Болгарію, у 968/969 р. інша русь пішла війною на Булгарію і Хазарію, призвівши до занепаду каганату. Врешті на початок ХІ ст. київські скандинави (які не поривали торгових зв’язків з Візантією) змогли вийти з кризи, поставивши під контроль колишні союзні слов’янські землі, підпорядкувавши північні скандинавські торгові центри (Новгород) та утворивши державу зі спадковою владою з центром у Києві.

Проаналізувавши археологічний слід скандинавської військової присутності у Європі, О. Толочко дійшов висновку, що ніде, навіть у достеменно колонізованих вікінгами Нормандії на півночі Франції та Данелагу в Англії, така присутність не позначена настільки великим обсягом скандинавських речей, як у Східній Європі (до цього додається майже повна відсутність скандинавської топоніміки), отже причиною появи цих речей на берегах Дніпра, Західної Двіни чи Волхові була саме торгівля. У книзі О. Толочка згадані західноєвропейські мечі, які разом з іншими речами скандинави поставляли слов’янським князькам у обмін на рабів. Але не лише мечі могли бути предметом такого обміну.

Частина шолому з тризубчастою накладкою з Манвелівки, ІХ ст.

Передня частина шолому з тризубчастою накладкою з Манвелівки, ІХ ст.

Поруч з мечем, одним з найголовніших предметів озброєння варварської знаті, що свідчить про її надзвичайно високий соціальний статус, був шолом. Шоломи ІХ – початку ХІ ст. у Східній Європі представлені кількома типами, серед яких найбільш масово представлений тип ІІ за А. Кірпічніковим (відомий також як тип “Чорна Могила”) – позолочені шоломи з чотирьох частин з зубчастими краями, поєднаних заклепками, із бічними ромбічними та тризубчастою налобними накладками. У науковій літературі існують різні думки щодо походження цих шоломів, відомих за знахідками в Польщі, Пруссії, Угорщині, Україні та Росії – у СРСР їх вважали руськими [2]), у Польщі – польськими, виробленими у Польщі вивезеними під час походів на Русь майстрами, або трофейними [3, 4, 5])**. У найновішому дослідженні, присвяченому цьому типу шоломів, сказано: “нині можна прийти до висновку, що шоломи, які розглядаються, виготовлялися у Київській Русі, потім потрапляли до Центральної Європи і викликали там місцеве наслідування” [6]. Однак реконструкція подій ІХ–Х ст., здійснена О. Толочком, наводить на інші думки.

Подібні до шолому типу ІІ знахідки відомі: це датований VIII ст. шолом з с. Столбіще біля Осколу (колишня Воронезька губ.), нечітко датовані (від ІХ ст. до “приблизно ХІ ст.” [7]) знахідки з Південного Уралу, Прикубання та Передкавказзя (в т.ч. на місці знищеної у 960-х рр. фортеці Саркел), а також шолом ІХ–Х ст. з мадярського поховання у Манвелівці (Дніпропетровської обл.). Ці предмети озброєння єднає подібна конструкція – купол з чотирьох (восьми) частин з фігурними або хвилеподібними краями, поєднаних заклепками, з гострим навершям та смугою знизу; у деяких екземплярів є наносник.

шолом ЧМ

Шолом з Мокрого. Межа Х–ХІ ст.

Отже, у період початкового проникнення скандинавів у Східну Європу (VIII ст.) склепані з чотирьох частин гостроверхі шоломи були відомі в Хазарському каганаті. З плином часу шолом типу ІІ поширюється на захід – ймовірно, через мадяр, що з середини ІХ ст. перебувають у Причорномор’ї і залишають поховання у Манвелівці, а на початку Х ст. вони вже переселилися до Угорщини, де в м. Печ також знайдено шолом типу ІІ за А. Кірпічніковим. У середині наступного, Х ст., в період здійснюваного київською руссю “полюддя” і появи у слов’янських правителів чималої кількості імпортованих прикрас, деталей одягу і зброї, шоломи типу ІІ потрапляють до місць контактів скандинавів і слов’ян. Знахідки бойових наголів’їв, датованих серединою Х – початком ХІ ст., зроблені у районі Чернігова (міста слов’ян-“пактіотів” Костянтина Порфірогенета), Дубна (с. Мокре), Райковецького городища (с. Райки Житомирської обл.)***. Це дозволяє припустити, що позолочені шоломи типу ІІ, прототипи яких відомі ще у VIII ст. з хазарського контексту, і які продовжували використовуватися на території Хазарії у ІХ–Х ст., потрапляють до слов’ян саме звідти, через посередництво скандинавських торговців “живим” та іншими товарами, який обмінювали у слов’янських князьків на зброю, прикраси і одяг, привезені з усього світу. Беручи до уваги походи русі 960-х рр., іншим джерелом імпорту бойових наголів’їв до Східної Європи могла бути війна.

Золочені шоломи першої третини ХІ ст. типу ІІ ("Чорна Могила") з території Польщі: 1 – Ольшувка, Археологічний музей (Варшава); 2 – Гохуха, Національний музей (Краків); 3 – промальовка налобної прикраси, частини навершя та бічної накладки шолома з Гожух

Золочені шоломи першої третини ХІ ст. типу ІІ (“Чорна Могила”) з території Польщі: 1 – Ольшувка, Археологічний музей (Варшава); 2 – Гожуха, Національний музей (Краків); 3 – промальовка налобної прикраси, частини навершя та бічної накладки шолома з Гожух

Знахідки шоломів типу ІІ за А. Кірпічніковим у Польщі (Гнєзно, Гожуха, Ольшувка, Гєч) та Пруссії (Фрідріхсберг, Екріттен) також можна пояснити скандинавським імпортом. З ІХ ст. у Помор’ї існували колонії вікінгів Трусо (Янув Поморскі) та Йомсборг (Волін), які здійснювали торгівлю з землями як поляків, так і прусів. Всі знайдені у Польщі шоломи ІІ типу походять з Великопольщі – початкового центру формування держави П’ястів. Знахідки зброї скандинавських зразків – не рідкість для польської археології, через що дослідники говорять про присутність вікінгів серед дружин перших П’ястів. Джерела не згадують нічого подібного до “полюддя” київської русі для скандинавів Польщі, однак немає підстав сумніватися у найтісніших стосунках польських скандинавів з місцевими правителями, що також повинно було мати наслідком імпорт найцінніших зразків озброєння на польські землі. Крім торгівлі, шоломи типу ІІ могли потрапити до Польщі і військовим шляхом – за думкою О. Толочка, флот, що спустошив Булгарію та Хазарію, не міг формуватися лише київською руссю, чиїх сил було явно недостатньо для бойових дій таких масштабів. Таким чином, скандинави з півночі Польщі також могли брати участь у грабіжницьких походах 960-х рр. і вивезти з каганату військові трофеї, або ж майстрів-зброярів.

Підсумовуючи, слід зазначити, що відтворення подій ІХ–Х ст., здійснене О. Толочком на підставі археологічних і тогочасних письмових джерел та шляхом розгляду їх на широкому історичному тлі, відкриває нові можливості щодо розгляду багатьох аспектів української історії, в тому числі військової, і, будемо сподіватися, не залишиться непоміченим дослідникам мілітаріїв.

Артем Папакін

Примітки:

* У 750 р. арабська династія Абассидів, щойно захопивши владу в Халіфаті, розпочала штамп срібної монети і у 759 р. підписала мир з Хазарським каганатом, що підштовхнуло міжнародну торгівлю.

** Оригінальну думку висловив Здзіслав Жигульський: “на Русі вони не являли собою суто оригінальної форми, яка була запозичена з сасанідської Персії, ймовірно за посередництвом Візантії”: [5], с. 79.

*** До появи цього типу шоломів бойові наголів’я Східної Європи представлені знахідками у Києві – деталі скандинавського шолому Х ст. типу Гйормундбю, та Гньоздово – шолому типу І за А. Кірпічніковим та типу ІІа, що має чимало спільних рис з типом, що розглядається.

 

Посилання:

1. Толочко А. Очерки начальной руси. – К., СПб: Laurus, 2015. – 336 с.

2. Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие. – Вып. 3. Доспех, комплекс боевых средств IX–XIII вв. – Ленинград: Наука, 1971. – (Археология СССР. Свод археологических источников. Е1-36). – С. 26–27.

3. Nadolski A. Polskie siły zbrojne w czasach Bolesława Chrobrego. Zarys strategii i taktyki. – Łódź, 1956 . – (Acta Archaeologica Universitatis Lodziensis, Nr 5). – S. 29.

4. Bogacki M. Broń wojsk polskich w okresie średniowiecza. – Zakrzewo: Replika, 2009. – S. 92.

5. Żygulski Z. jun. Broń w dawnej Polsce na tle uzbrojenia Europy i Bliskiego Wschodu. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1975. – S. 80.

6. Кирпичников А. Н. Раннесредневековые золоченые шлемы. Новые находки и наблюдения. – СПб: ИПК “Вести”, 2009. – С. 21.

7. Там само, с. 24.

5 коментарів до “Толочко А. Очерки начальной руси

  1. Старий

    Прочитав викладений у мережі фрагмент книги О.Толочка і нічого такого бомбового не зауважив. Автор рухається у рамках запрограмованої росімперським дискурсом візії походження русі. Хіба що декларує відмову від опертя на літописи, але це по суті нічого нового не додає до його побудов. Навіть до Пріцака не дотягнув своїм “новаторством”, не кажучи про безліч іншої реконструкційної літератури з теми. Свого часу книга Є.Голубінського про степові впливи на Русі була набагато новаційнішою, як і пізніші реконструкції В.Пархоменка. Може там далі щось таке надзвичайне? То поділіться враженнями, будь ласка.

  2. A_P Автор публікації

    Детальна рецензія на книжку О. Толочка і можливості застосування інформації з неї для дослідження військової історії України – Володимир ГУЦУЛ. «Очерки начальной руси» Олексія Толочка і військова історія регіону
    http://historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1816-volodymyr-hutsul-ocherky-nachalnoi-rusy-oleksiia-tolochka-i-voienna-istoriia-rehionu

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *