Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів

HusariaСікора Р. З історії польських крилатих гусарів / Пер. з польс. Л. Лисенко. – К.: Дух і літера, 2012. – 96 с.

Кожна країна має своїх міфічних героїв. Польща завжди заслужено пишалася так званими “крилатими гусарами” – різновидом шляхетської кавалерії XVII ст., до спорядження яких нерідко входили імітації крил. Книжка спеціаліста у воєнній справі Речі Посполитої Радослава Сікори (вперше видана у 2010 р. під назвою “Z dziejów husarii”) має на меті пояснити та спростувати багато міфів, пов’язаних з гусарами, що існували протягом трьох століть у Польщі. В Україні, хоча слово “гусар”, ймовірно, у більшості асоціюється з різновидом російської чи французької кавалерії ХІХ ст., все ж таки завдяки популярній літературі, кіно та телебаченню теж поширеним є образ супротивника козаків – закутого у важкі лати шляхтича з крилами за спиною.

Тим не менш, предметом спеціального дослідження польська гусарська кіннота XVI–XVIII ст. ще не ставала. Лише через цей факт можна всіляко вітати вихід українською мовою книжок такого плану. Книжка дуже легко читається завдяки популярному стилю викладення, який, однак, не зменшує наукової ваги наведених у ній фактів.

Окремі частини книжки присвячені загальному опису польських гусарів, їх бойового духу, головної зброї – спису, дій гусарії проти стрілецьких формацій, розгляду прикладів протидії цього виду кавалерії, гусарських “крил”, зброї та обладунку, а також причин та перебігу занепаду цього формування у пізній період існування Речі Посполитої. У окремих розділах наводяться цікаві факти з життя гусарії та розгляду міфів, пов’язаних з її історією, які автором спростовуються чи підтверджуються.

Оригінальний ілюстративний ряд надзвичайно корисний для розуміння тексту. Фотографії сучасних матеріальних реконструкцій одягу, озброєння та спорядження гусарів, художні реконструкції зовнішнього вигляду, фото оригінальних предметів озброєння та тогочасна іконографія розташовані у потрібних місцях та влучно доповнюють тези автора.

Надзвичайно важливим слід вважати спосіб подання цитат у книжці – вони даються як у перекладі сучасною українською мовою в основному тексті, так і мовами оригіналу (польською, французькою, англійською тощо) – у посторінкових посиланнях.

Hussar wings

Гусарські "крила" на зображеннях: прямі крила на дерев’яній основі, що кріпилися до сідла (1) і зооморфні крила, що кріпилися до спини (2).

Слід відмітити певні недоліки у виданні. Не можна сказати, що питання з наявністю прикріплених за спиною гусара крил є до кінця з’ясованим на сьогодні. Музейні колекції Польщі та України мають чимало гусарських обладунків з вигнутими дугою крилами, жорстко прикріпленими до наспинної частини. У той само час на тогочасних зображеннях видно два види крил: прямі (пташине пір’я, закріплене на твердій, вірогідно дерев’яній, основі) та зооморфні (у вигляді крила птаха); перші, на твердій основі, кріпилися до сідла, в той час як зооморфні крила зображено такими, що чіплялися безпосередньо на спину або плечі власника. Тому, скоріше за все, жорстка конструкція є пізнішою модернізацією власників, їх нащадків або музейних працівників. Однак крапку в питанні щодо її використання у XVII ст. досі не поставлено. Саме тому впадає в очі, що спеціальний розділ “Крила”, де наводяться різні дані щодо їх використання, майже оминає питання жорстких конструкцій. Лише у підписі до фотографії задньої частини кіраси з міцно прикріпленим крилом на с. 53 з посиланням на В. Глембовича наводиться (без жодних аргументів) теза, що так дійсно кріпили крила у ХVII ст. На мою думку, автору слід було чіткіше окреслити саме свою позицію щодо тих обладунків з музеїв, де на наспиннику кіраси прикріплено тримач для пір’я.

husarska bron

"Обушок", XVI–XVII ст., Національний музей історії України. Келеп, перша половина XVII ст., Краківський національний музей. Фото автора.

У розділі під назвою “Інша холодна зброя та бойові сокири” до бойових сокир автор зараховує, крім чеканів, ще й келепи (у книжці подано польський термін “надзяк”) та “обушки”. Останні два не є рублячою зброєю, тому не можуть об’єднуватися під назвою “бойові сокири”. Крім того, терміни “надзяк” і “обушок” використовуються автором як слова-синоніми (див. підпис під фото на с. 63 – “Гусар з обушком”, хоча насправді у його руці келеп), не дивлячись на відмінності між цими видами зброї.

Не слід було як приклад важкості середньовічного списа згадувати вагу списів для змагань “Rennen” – вони застосовувалися лише під час турнірів XVI ст., і не могли “сіяти спустошення у ворожих лавах” (с. 25).

Подив викликає твердження Р. Сікори, що гусарія не була важкою кіннотою – через те, що “ані гусарські коні, ані лати не були важкими”. Справді, коли у XVI ст. в Угорщині, а пізніше і в Речі Посполитій, з’явилися гусари, це були озброєні легкими списами і стрілецькою зброєю вершники без обладунків. Однак польська гусарія у наступному, XVII ст. виконувала функції саме важкої кінноти – лобової атаки на ворожі формування з метою прориву, і важкість коней чи обладунку тут грали лише допоміжну роль. Тим більше, що важкокінні європейські формування XVII ст. з захисного озброєння мали лише шолом та кірасу.

Окремі помилки слід списати на український переклад оригінального тексту. Так, у книжці наявні деякі орфографічні помилки, невірно передані з польської мови деякі імена (автор малюнків Даріуш Вєлєц – Dariusz Wielec – записаний у книзі як “Даріуш Вельц”), неправильно вживаються спеціальні терміни (напр., “зброя з важким прямим лезом, одно- чи двосічним”, “вузьке лезо”, “криве лезо” – мабуть, зайвим буде сказати, що в цих випадках слід писати “клинок”). Сподіваємося, висловлені зауваження будуть враховані автором та перекладачами у їх майбутній роботі.

Артем Папакін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *