Банников А. В. Римская армия в IV столетии (от Константина до Феодосия)

Банников А. В. Римская армия в IV столетии (от Константина до Феодосия)  / А. В. Банников. – СПб.: Филологический факультет СПбГУ; Нестор-История, 2011. – 264 с., ил. – (Historia Militaris).

Книжку присвячено військовій силі Риму – наймогутнішої світової держави – у дуже цікавий період історії, останнє століття її домінування у відносинах з сусідами. В монографії узагальнено погляди автора – викладача історичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету, відомі за його попередніми статтями [1, 2, 3, 4]. У Главі I розглядається контроверсійне питання організації римської армії IV ст. Глава II присвячена озброєнню, військовому одягу, інструментам та прапорам римської армії. Наступна глава розглядає питання організації та озброєння важкої кінноти, артилерії та флоту. Глава IV розповідає про чисельність, структурні підрозділи та командування армії римських імператорів IV ст. В останній, V Главі подається інформація про головних ворогів імперії в цей час, хід проведення військових кампаній, тактику війська та показові для римської армії битви – Аргенторатську 357 р. і Адріанопольську 378 р. Важливим доповненням монографії є тести головних документів мілітарної історії IV ст., наведені у додатку. 

Важливість такої книжки для вітчизняного читача важко переоцінити, оскільки це єдина на цей час монографія російською мовою, присвячена римській армії Пізньої імперії, не рахуючи перекладів іноземних авторів. Видання монографії А. Баннікова тим більше важливе на фоні існування багатьох невирішених питань у історії пізньоримської армії (комплектування легіонів та допоміжних військ, поділ армії на мобільну та осілу, використання катафрактаріїв і клібанаріїв у римській армії тощо). У даній книзі чимало місця присвячено якраз вирішенню таких питань: автор викладає існуючі думки вчених, обов’язково аргументовано висловлюючи свої. Багато уваги автор приділяє критичному розбору джерел, використаних для вирішення спірних питань. Приступаючи до розгляду тієї чи іншої проблеми, А. Банніков часто приводить історичний контекст, заглиблюючись інколи у часи Ранньої імперії та навіть Республіки, що є важливим для розуміння змін, що відбувалися в римській армії у IV ст.

Не позбавлена книжка і певних недоліків; зокрема це стосується розділу про озброєння, на якому слід зупинитися детально. Так, не можна вважати позитивом використання у даному розділі великої кількості сучасних реконструкцій – як графічних за авторством І. Кірсанова, так і матеріальних (точніше, їх фотографій), виконаних європейськими реконструкторами. Графічні реконструкції часто позбавлені критичного підходу до використаних у них джерел (переважно, зображувальних), і тому більш доцільно було б навести замість них римську іконографію, що послужила джерелом натхнення художника (в одному випадку, на с. 88, сучасний малюнок розміщено якраз під джерелом реконструкції). Не обґрунтовано розуміння обладунку воїнів з фрески синагоги з Дура-Европос як кольчуг (с. 65) замість традиційного тлумачення його як лускатого (lorica squamata). Дивно було зустріти у тексті відверто ненаукове слово “кровосток” щодо позначення долів клинка (с. 85). У розділі, на жаль, майже не піднято питання причин різкої заміни зразків римських шоломів, що використовувалися у ІІ–ІІІ ст., на цілком нові форми у IV ст. (у тексті є лише згадка про причини “політичного характеру”, що сприяли поширенню композитних шоломів в римській армії на Сході – с. 70). Одночасно появу у римлян композитних шоломів автор абсолютно необґрунтовано відносить до ІІ ст.! Не зрозуміло, чому шоломи ІV–VI ст. з Єгипту, Британії та Криму на ілюстрації зі с. 180 підписані як такі, що “використовувалися франками”. Крім того, на мою думку, недоцільно було об’єднувати підрозділ про важку кінноту (в оригіналі “надважку” – “сверхтяжёлую”, с. 103–115) в один розділ з військовою технікою (метальними машинами, облоговою технікою) і флотом.

На жаль, у книжці А. Баннікова немає розділу, присвяченого перебуванню римських військ у IV ст. на теренах Північного Причорномор’я (у Криму). Тим не менш, дослідник вітчизняної історії знайде у монографії безліч цікавих фактів і гіпотез, що дозволять зрозуміти головні принципи існування римської армії Пізньої імперії, що в тому числі можуть бути застосовані при вивченні історії римських частин в Україні.

Посилання:

1. Банников А. В. Comitatenses, comitatus и “полевая армия” // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира / Под ред. Э. Д. Фролова. – Вып. 4. – СПб, 2005. – С. 318–330.

2. Банников А. В. Позднеримские auxilia // Античный мир и археология. – Вып. 12. – Саратов, 2006. – С. 238–252.

3. Банников А. В. Эволюция римской кавалерии в III-V вв. н.э. // Проблемы античной истории. Сборник научных статей к 70-летию со дня рождения проф. Э.Д. Фролова / Под ред. А. Ю. Дворниченко. – С. 306–311.

4. Банников А. В. Пограничные войска Римской империи (limitanei и ripensis) // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира / Под ред. Э. Д. Фролова. – Вып. 7. – СПб, 2008. – С. 277–286.

Артем Папакін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *