Козацькі ладівниці

Реконструкція Тараса Тимчака «Манюти» та Дмитра Каднічанського «Сіроманця», м. Львів

козацькі ладівниціВинахід у XVIІ ст. ладівниць значно упростив процес ладування зброї. Ці прилади складаються із вставлених у залізну бляшану коробку з дном і кришкою циліндричних спаяних одна з одною, роз­ташованих в одному або двох рядках тонкостінних залізних трубочок, в яких знаходяться ладунки — всипана у паперовий мішечок зазда­легідь відмірена порція пороху і куля. Козакові, отже, не треба було до кожного пострілу відмірювати порцію пороху з порохівниці і окре­мо вкладати («закочувати») у ствол кулю. Вистачало вийняти папе­ровий мішечок з трубочки ладівниці, розірвати папір і всипати готовий ладунок у ствол зброї. Слід відмітити, що зустрічається різні прочитання терміну «ладівниця»: ладовниця, лядовниця, лєдовниця, ладунка, лядунка та ін. [1].

ладівниці з музею

Рис. 1. Ладівниці, музей «Козацькі могили»

Під час розкопок на місці Берестецької битви, на переправі, які проводилися І.К. Свєшніковим, знайдено чотири цілі та одну фрагментовану ладівниці. Одна з них складається з 13-ти трубочок, розташованих в один ряд. Вона вигнута від­повідно до людського боку, а її зовнішня поверхня орнаментована двома заглибленими горизонтальними лініями (рис. 2: 4). Віко ладів­ниці не збереглось; вона була знайдена у шкіряному футлярі, що при­кривався верхнім клапаном. Друга ладівниця, розрахована на 32 ладунки, складається з двох рядків трубочок, в яких у момент знахідки залишилось ще 22 ладунки з кулями діаметром 12—13 мм (рис. 2: 5). Вона також знайдена у шкіряному футлярі з пряжкою і ременем до підвішування її на поясі. Третій аналогічний за типом екземпляр складається із 30-ти трубочок, четвертий — з 26-ти; вони також знайдені у шкіряних футлярах. Фрагментована ладівниця належала до типу дворядних [2].

ладівниця за Свєшніковим

Рис. 2. Порохівниці, знайдені під час розкопок у Пляшевій [3].

Описані прилади за своїм типом значно відрізняються від ладівниць, що зберігаються у польських музеях. Останні мають вигляд шкіряних чи дерев’яних скриньок або поперечно прошитих шкіряних поясів, інколи подібних до наших за формою, розрахованих на 10-20 ладунків, прикритих ззовні орнаментованими срібними бляхами. Наші знахідки, очевидно, належать до особливостей озброєння козацького війська. У порівнянні з польськими вони прості за виконанням (що свідчить про їх масовий вибір), більші за розмірами, більш щільні і краще захи­щали ладунки від вологості. Знахідки ладівниць на місці Берестецької битви пере­конливо свідчать про те, що вже у середині XVII ст. козацьке військо широко засвоювало всі нові здобутки європейського озброєння [4].

Реконструкція

За основу для реконструкції взято одну з музейних ладівниць (рис. 1: 2; 2: 5). Виготовлена з мідних трубочок, вставлених у бляшану мідну коробку і скріплених свинцем. Далі порохівниця обтягувалася шкірою, клапан також шкіряний. До ладівниці прикріплений шкіряний пасок з пряжкою для носіння на поясі.

реконструкція ладівниці

Рис. 3. Реконструкція козацької ладівниці (Тарас Тимчак «Манюта»)

реконструкція ладівниці 2

Рис. 4. Реконструкція козацької ладівниці (Дмитро Каднічанський «Сіроманець»)

Способи носіння та використання

 Ладівниці переважно носили підвішеними на поясі, рідше – на плечовому перев’язі.

 

ладівниця на поясі

Рис. 5. Спосіб носіння на поясі (Тарас Тимчак «Манюта»)

Щодо процесу виготовлення набоїв ми не маємо достовірної джерельної інформації. На нашу думку, паперова гільза скручувалася з паперу за допомогою деревʼяної палички – навійника. У гільзу поміщалася куля, далі засипався порох пороховою міркою (мірною лієчкою). Форма представлених мірок є гіпотетичною (рис. 6). Край набою скручувався, після чого він поміщався у ладівницю.

виготовлення патрону

Рис. 6. Процес виготовлення ладунку

Процес заряджання виглядав наступним чином: 1) козак зводив курок на запобіжник; на відкриту полицю замка сипав порох з натруски, закривав полицю; 2) діставав з ладівниці патрон, надривав (скушував) його з боку пороху, висипав порох та кулю в ствол, опускав туди пусту паперову оболонку; 3) виймав шомпол й прибивав ним заряд в стволі (при цьому папір, зім’явшись, ставав пижем); 4) убираючи шомпол в ложе, ставив курок на бойовий звід, прикладався і смикав за спусковий гачок (рис.7) [5].

заряджання зброї

Рис. 7. Процес ладування самопала (Тарас Тимчак «Манюта»)

 

Джерела:

  1. Свєшніков І. К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. – С. 298.
  2. Свєшніков І. К. Битва … – С. 299.
  3. Свєшніков І. К. Битва … – С. 295.
  4. Свєшніков І. К. Битва … – С. 299.
  5. Славутич Є. Порохівниці – складова воєнного спорядження Українських військ XVII – XVIII ст..: спроба класифікації // Історико-географічні дослідження в Україні. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2005. – № 8. – С. 100-128.

 

*  Реконструкції виконані учасниками військо-історичного клубу «Курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового полку».

 

** У реконструкції використані макети зброї, позбавлені здатності травмувати людину.

2 коментарі до “Козацькі ладівниці

  1. Хазарин

    Можно дать вид ладивницы с боку? Интересует короткий ремень и его крепление (ношение) на поясе.

Залишити відповідь до Дмитро Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *