Тарас Дишкант написав:
/.../ Але у мене є кілька слів, які і тепер зустрічаються в українській мові, а Ви не видлубали із античних текстів про гуннів ніодного слова на кшталт: мандарин, чіхуа-хуа, банзай. З цього робимо висновок, що Ваша гіпотеза за ієрархією є нижчою за мою. Вони навіть не сходяться в клінчі, якщо вже говорити сучасною українською мовою
Щодо кельтів то ними як відомо був такий народ, як бастарни, які проживали на території Сарматії. Скільки процентів у них було "кельтизму" незнаю.
Тобто розуміти різницю між українською та загальнослов'янським пластом лексики Ви вперто відмовляєтеся. Бачте, пане Тарасе, питання стоїть не так, як Ви його ставите («А хіба українці не слов'яни?»), а зовсім інакше: «Слов'яни іноді бувають українцями (чехами, болгарами й навіть мусульманами-боснійцями)».
Ані китайська, ані японська, слова-приклади з яких Ви запозичили як удаваний об'єкт пошуку слідів гунської лексики, не є тюркськими мовами, тоді як гунська антропонімія, приміром, чітко свідчить про належність гунів до представників цієї мовної сім'ї. І як там тепер з "ієрархією гіпотез" (чи знов все спишете на "наукові понти")?
Про бастарнів Вам теж хтось особисто повідомив, що вони кельти? А то античні автори, від Тациту починаючі, якось були не впевнені кельти ті бастарни чи германці, й весь час «плуталися у свідченнях» аж настільки, що свого часу М.Б. Щукін підвів риску під аналізом джерел та історіографії з цього питання чеканною формулою: «Бастарни були бастарнами».