Архів категорії: Середньовіччя

Вершники Апокаліпсису в долинах Карпат

Владислав Товтин

Польський вершник. Рембрант ван Рейн

Серед творчого спадку великого Рембранта є одна робота, зміст якої пов’язаний з теренами Центрально-Східної Європи. Це картина “Польський вершник”, написана в 1655 році.

Існує кілька версій, кого саме зобразив майстер на своєму полотні. Цікавою є друга назва картини: “Лісовчик”, яка походить від відомої мілітарної формації Речі Посполитої XVII століття. Лісовчики брали участь в багатьох збройних конфліктах тієї доби, отримавши славу вправних і безстрашних кіннотників на полях битв від Волги до Рейну. Одночасно за ними закріпилася репутація жорстоких найманців, схильних до насилля та грабунків. Екзотичні для жителів європейських країн воїни сприймалися як персонажі Одкровення Іоана Богослова, як кара, яку Бог направив на грішників.

Але цікаво, що бойовий шлях лісовчиків пройшов і землями Карпатського регіону. Криваві події, які тут відбулися в 1619 році, свідчать про тісний зв’язок історії Закарпаття зі загальноєвропейським історичним процесом. Продовжувати читання

Меч Ульфберт. 10 зразків славетної зброї в Україні

Номер 2. Меч “Ульфберт”

Попередній

Меч з клеймом “Ульфберт”. З сайту ancient-origins.net

Легендарний “каролінзький” меч був престижною зброєю видатних воїнів і полководців часів вікінгів (VIII–XI століття). Для того, щоб позначити якість найкращих мечів, майстер-коваль ставив на них своє ім’я – Ульфберт. З часом майстерня Ульфберта стала випускати десятки високоякісних мечів, і клеймо “ULFBERHT” стало чимось на зразок торгової марки. Майстерні з виготовлення таких мечів існували лише на Рейні, у імперії Каролінгів. Сталь для них імпортувалася з країн Сходу у злитках, які під високою температурою переробляли на клинки найкращої якості. Продовжувати читання

Змієві вали без таємниць

Дмитро Вортман

Змієві вали Середньої Наддніпрянщини (за Михайлом Кучерою)

Мабуть, багато хто з читачів чув про Змієві вали, а деякі навіть і бачили ці видовжені земляні насипи, що зустрічаються на Київщині, Житомирщині, Черкащині та Полтавщині. Назва валів пов’язана з народною легендою про ненажерливого Змія, який був приборканий кожум’якою на ім’я Микита або Кирило (за однією версією) або, за іншою, двома ковалями, яких інколи називають святими Кузьмою і Дем’яном (варіант — Борисом і Глібом). Герой (герої) впрягли Змія у велетенський плуг, яким було проорано величезну борозну — так утворився вал, що й був названий Змієвим. Продовжувати читання

Крилаті гусари. 10 легендарних військових загонів

Номер 9. Крилаті гусари

Попередній

Польські гусари. 1605 р.

Гусари були гордістю і окрасою польської армії Нового часу. Один із найвидатніших полководців в світі, шведський король Густав Адольф, начебто сказав про них: “Якби в мене була така кіннота, з моєю піхотою я б цього ж року отаборився у Константинополі”. Історія крилатих гусар нерозривно пов’язана з Україною. Українські землі перебували у складі Польського королівства з XIV ст. У цій державі вже наприкінці XV ст. з’являються загони легкоозброєних вершників угорського типу, які отримують назву гусарів. Вони почали вправно воювали зі списом і щитом проти турецьких і європейських супротивників у той час, коли європейська кіннота відмовилася від такої тактики і перейшла на вогнепальну зброю.  Продовжувати читання

Монгольські тумени. 10 легендарних військових загонів

Номер 5. Монгольські тумени

Попередній

Монголи. Середньовічні гравюри

Легендарні монгольські вершники захопили у ХІІІ столітті півсвіту від Китаю до Болгарії. Підкорювачі світу розпочали свої європейські походи “до останнього моря” саме з українських степів. У 1223 році половці, переслідувані монголами, звернулися по допомогу до руських князів. Разом русько-половецькі сили зустріли ворога на р. Калка, у якій союзники зазнали нищівної поразки. У тому ж році монголи вдерлися до Криму, але згодом залишили причорноморські степи. Лише у 1237 році вони повернулися на Русь. Після взяття Києва (1240) монголи рушили далі на захід, пройшовши вогнем і мечем по Галичині, Волині, Польщі, Угорщині, Австрії, дійшовши до Хорватії, Болгарії та Візантії. На кілька століть під безпосереднім контролем монголів опинився увесь степ, а у залежності від їх держави – Золотої Орди перебували усі південноруські князівства. Продовжувати читання