Реконструкція Артема Папакіна.
Ще під час українсько-польської війни 1918–1919 рр. Галицька армія відчувала гострі нестачі основних предметів обмундирування для солдатів. Тому після проголошення Злуки з Українською Народною Республікою збройні сили ЗУНР, крім техніки, озброєння і медикаментів, отримують з Наддніпрянщини ще й уніформу: спочатку шинелі і папахи, а згодом – гімнастерки та інші речі. Після переходу Збруча в липні 1919 р. УГА була вже зовсім відрізана від складів обмундирування і спорядження колишньої австро-угорської армії і поповнювала свої запаси лише з Великої України. Наперекір усім наказам, фотографії свідчать, що однострій галицького стрільця, а часто навіть і старшини, влітку – восени 1919 р. являв собою мішанину австрійських і російських речей з додатком елементів, введених в українських арміях.
1. Кашкет “київлянка” або “петлюрівка”, з українською кокардою та характерним заломом тулії.
2. Російська сукняна сорочка. Оскільки вона не мала відкладного коміру, петлиці-“зубчатки” на неї не нашивалися.
3. Службові відзнаки, введені Розпорядом Начальної команди Галицької армії від 14 червня 1919 р. та Розпорядом Диктатора ЗОУНР від 21 червня 1919 р.: вертикальні нашивки позначали корпуси УГА (синій колір відповідав ІІ корпусу), горизонтальні – бригади у складі корпусу (червоний колір – І бригада); прямокутна форма нашивок позначали піхоту.
4. Російський ремінь з австрійськими патронними сумками.
5. Австрійський баґнет у піхвах.
6. Сухарна торба австро-угорської армії.
7. Додатковий патронташ на 30 набоїв, що носився у російській імператорській армії.
8. Штани “артилерійського” крою, що носили в австрійській піхоті наприкінці Першої світової війни.
9. Обмотки.
10. Шкіряні черевики.
11. Драгунська гвинтівка системи Мосіна зразка 1891 р. Гвинтівки сист. Мосіна масово використовувалися в УГА в 1919–1920 рр.
* У реконструкції використані макети зброї, позбавлені здатності травмувати людину