Змієві вали без таємниць

Дмитро Вортман

Змієві вали Середньої Наддніпрянщини (за Михайлом Кучерою)

Мабуть, багато хто з читачів чув про Змієві вали, а деякі навіть і бачили ці видовжені земляні насипи, що зустрічаються на Київщині, Житомирщині, Черкащині та Полтавщині. Назва валів пов’язана з народною легендою про ненажерливого Змія, який був приборканий кожум’якою на ім’я Микита або Кирило (за однією версією) або, за іншою, двома ковалями, яких інколи називають святими Кузьмою і Дем’яном (варіант — Борисом і Глібом). Герой (герої) впрягли Змія у велетенський плуг, яким було проорано величезну борозну — так утворився вал, що й був названий Змієвим. Продовжувати читання

Реванш російської історіографії: Канів, 1662 р.

Бабулин И. Б. Каневская битва 16 июля 1662 г. М,., 2015

Бабулин И. Б. Каневская битва 16 июля 1662 г. – М.: Фонд “Русские витязи”, 2015. – 88 с.

Рецензується дослідження І. Бабуліна, присвячене одному з епізодів російсько-польської війни 1654–1667 рр., що відбувся в Україні під час Руїни за гетьманування Юрія Хмельницького. Видання містить ряд дискусійних тверджень, які піддаються аналізу в даній рецензії.

Події в Україні в останні роки не сходять зі шпальт російських новин та книжкових полиць. Не стали винятком і окремі аспекти української історії сивої давнини, що теж тішаться популярністю в російського читача, не в останню чергу через паралелі до сучасних подій, які нав’язуються їм авторами і маркетологами. Так, у новій серії військово-історичних книжок “Ратное дело”, що почала виходити в Москві, з’явилося два дослідження авторства Ігоря Бабуліна, що стосуються нашої історії. Продовжувати читання

10 легендарних військових загонів

Чимало визначних війн світової історії відбувалися в Україні. На території сучасної України у різні часи перебували військові формування, чиї дії навічно вписані в історію. Хтось – завдяки яскравому вигляду чи успішним бойовим діям, хтось – через сумнівну репутацію або надмірну жорстокість, проте про них було чутно далеко за межами нашої країни. Пропонуємо ознайомитися з десяткою найвідоміших військових загонів, чия бойова слава пов’язана з українською історією.

Номер 10. Шведські мушкетери

Шведський мушкетер початку XVIII ст. Сучасна реконструкція

Армія Карла ХІІ була переможцем датчан, саксонців і поляків та багатолітнім жахом російського царя. Шведське військо тричі проходило по українським землям. Петро І, оголосивши війну Швеції, сподівався вийти до Балтійського моря. Натомість він спочатку був розбитий 19 листопада 1700 р. під Нарвою (Естонія), а потім бойові дії перенеслися на контрольовані Росією землі.

Своїм успіхам Карл ХІІ завдячував передусім піхоті – бойовому ядру армії. Вона формувалася за принципом “індельти”, на які була поділена держава. Кожна “індельта” виставляла до війська, забезпечувала землею, зброєю і одностроєм свого солдата. Така надзвичайно ефективна система комплектації армії проіснувала у Швеції до ХХ ст. Продовжувати читання

Крилаті гусари. 10 легендарних військових загонів

Номер 9. Крилаті гусари

Попередній

Польські гусари. 1605 р.

Гусари були гордістю і окрасою польської армії Нового часу. Один із найвидатніших полководців в світі, шведський король Густав Адольф, начебто сказав про них: “Якби в мене була така кіннота, з моєю піхотою я б цього ж року отаборився у Константинополі”. Історія крилатих гусар нерозривно пов’язана з Україною. Українські землі перебували у складі Польського королівства з XIV ст. У цій державі вже наприкінці XV ст. з’являються загони легкоозброєних вершників угорського типу, які отримують назву гусарів. Вони почали вправно воювали зі списом і щитом проти турецьких і європейських супротивників у той час, коли європейська кіннота відмовилася від такої тактики і перейшла на вогнепальну зброю.  Продовжувати читання

Балаховці. 10 легендарних військових загонів

Номер 8. Балаховці

Попередній

Загін С. Булака-Балаховича

Може здаватися неймовірним, проте названий іменем легендарного Станіслава Булака-Балаховича загін також воював на українських землях. “Батько Станіслав” спочатку служив у російській імператорській армії, потім деякий час був командиром у Червоній армії, і врешті перейшов на бік “білих”. Спочатку його загін бився з “червоними” у Балтії. Проте у листопаді 1919 року вирішив прийняти білоруське громадянство, заявивши, що воювати за незалежність Білорусі йому ближче, ніж за “білу” ідею. Тим не менш, балаховці залишалися у Естонії до 1920 року. В цей рік відбувся знаменитий похід польсько-української армії на зайнятий більшовиками Київ, і бійці С. Булака-Балаховича приєдналися до нього. Продовжувати читання